Дискримінація та мова ворожнечі: як соціальні медіа формують образ ВПО

Тема дискримінації та мови ворожнечі щодо внутрішньо переміщених осіб залишається надзвичайно актуальною в Україні. З 2014 року, коли розпочалася збройна агресія рф, значна кількість громадян була змушена покинути власні домівки, що призвело до появи нових соціальних викликів. А з початком повномасштабного вторгнення кількість ВПО в Україні значно зросла і становить понад 4,6 млн осіб.

Соціальні мережі є головним майданчиком для поширення інформації про внутрішньо переміщених осіб. Але досить часто саме в них швидко поширюються фейкові новини та маніпуляції, що формують хибне уявлення про ВПО. Алгоритми соціальних медіа можуть посилювати вже наявні погляди користувачів. Якщо людина читає пости з підтримкою ВПО, то частіше бачитиме позитивні історії. Якщо ж користувач взаємодіє з матеріалами, що містять образи та звинувачення, тоді алгоритми будуть пропонувати більше негативного контенту. Варто зазначити, що пости з мовою ворожнечі мають емоційний характер, тому розповсюджуються швидше, ніж нейтральні чи позитивні матеріали.

В соціальних медіа можна побачити стереотипи та погані установки щодо внутрішньо переміщених громадян. Наприклад, «Вони приїхали забирати наші робочі місця», «ВПО отримують більше допомоги, ніж місцеві жителі» або «Вони не хочуть працювати, а лише отримують виплати від держави». Наратив про працевлаштування грає на емоціях і штучно протиставляє ВПО місцевому населенню, що в свою чергу створює атмосферу конкуренції. Багато внутрішньо переміщених осіб працюють і погоджуються на менш оплачувані або тимчасові роботи, які є не дуже популярними серед місцевого населення. Досить часто трапляються повідомлення про масові зловживання грошовою або гуманітарною допомогою. Ці матеріали зазвичай не підтверджені фактами, але саме в соціальних мережах отримують велику популярність.

Внутрішньо переміщених українців іноді звинувачують й в тому, що через них розпочалося повномасштабне вторгнення. Деякі люди вважають, що жителі тимчасово окупованих територій підтримували агресора або не чинили достатнього опору. Хоча це зовсім не так, адже ще на початку повномасштабного вторгнення люди виходили на проукраїнські мітинги у вже окупованих містах. Вони підтримували українських військових, допомагали волонтерам, інформували про переміщення ворожої техніки, ризикуючи власним життям.

Для того, щоб мінімізувати поширення дезінформації та мови ворожнечі можна створювати сторінки в соціальних мережах, що будуть здійснювати інформаційну та просвітницьку діяльність. Окремі акаунти у Facebook, Instagram та YouTube будуть поширювати правдиву інформацію про ВПО. Також необхідно підключити інфлюенсерів й лідерів думок. В сучасному світі вони мають значний вплив на аудиторію через соціальні медіа та інші цифрові канали. Співпраця з блогерами й активістами, які публікуватимуть історії внутрішньо переміщених осіб, їх успіхи та реальні виклики, допоможе збільшити охоплення та розповісти історії на велику аудиторію.

Крім того, необхідно проводити роботу з коментарями та залученням користувачів. Не варто ігнорувати негативні коментарі, краще відповідати на них, але при цьому пояснювати факти. А якщо людина й надалі буде писати відверті наклепи, то варто застосувати модерацію дискусій та блокування коментарів. І завжди треба пам’ятати, що ВПО — це люди, які постраждали від війни, а не її причина.

Крістіна Слончак