Про Житомир часто жартують: мовляв, такого міста не існує. Цей мем давно розійшовся соцмережами і став частиною інтернет-культури. Звучить абсурдно, та що як у цьому жарті є доля правди?
Бо Житомир справді є. Є на мапі, є в статистиці, є в житті тисяч людей. Але водночас – ніби відсутній у ширшому контексті. Його складно кудись віднести, коли йдеться про економічну роль міст в Україні.
Житомир не асоціюється з промисловістю, як Дніпро. Не сприймається як логістичний вузол, попри близькість до Києва. Тут не сформувався ІТ-кластер, як у Львові, і не виник потужний туристичний магніт. Місто не стало енергетичним центром і не перетворилося на виразну університетську столицю.
Складається враження, що місто досі “шукає себе”.
Причини цього глибші, ніж здається на перший погляд.
Передусім – відсутність цілісного бачення розвитку. У місті щось відбувається: відкриваються підприємства, реалізуються окремі проєкти, з’являються ініціативи. Але все це існує ніби окремо одне від одного. Немає відчуття єдиного напрямку, який би поступово формував економічний профіль Житомира.
З іншого боку, місто має доволі сильний стартовий потенціал. Його розташування – фактично поруч зі столицею і на важливих транспортних маршрутах. Це могло б зробити Житомир логістичним центром або хоча б природним економічним партнером Києва. Але цей шанс досі реалізований лише частково.
Ще одна проблема – розмитість для інвесторів. Бізнес зазвичай приходить туди, де є чітке позиціонування: зрозуміло, чим місто сильне і чому саме тут варто вкладати гроші. У випадку Житомира ця відповідь неочевидна. Він ніби має потенціал у різних сферах, але не формує жодної з них до рівня, коли це стає його “обличчям”.
У цей час інші міста вже давно визначилися зі своїми ролями і послідовно їх підсилюють. І на цьому фоні Житомир виглядає як місто без чіткої ніші – не аутсайдер, але й не гравець із власною стратегією.
Є й менш помітний, але важливий фактор – внутрішній. Міста розвиваються там, де є запит на зміни. Де є амбіції – у влади, бізнесу, громади. У Житомирі ця амбіція поки що не стала рушійною силою, яка змушує систему рухатися швидше і рішучіше.
У підсумку маємо парадоксальну ситуацію. Житомир не є слабким містом у класичному сенсі – тут є ресурси, люди, можливості. Але водночас він не є сильним, бо не має чітко сформованої ролі.
Саме тому жарт про “місто, якого не існує” так легко прижився.
Житомир існує. Але поки що більше як точка на мапі, ніж як місто зі зрозумілою економічною функцією.
І головне питання сьогодні навіть не в тому, чому так сталося. Питання в іншому: чи зможе місто визначити свою роль і почати рухатися в цьому напрямку системно.
Бо без цього жарт ризикує залишатися актуальним ще дуже довго.
ОЛЕКСАНДРА СУПРУНЕЦЬ
Будьте першим, хто прокоментував "Без ідентичності: чому Житомир не має економічної ролі?"