Психолог Світлана Дмитрієва про статеве та сексуальне виховання дітей — коли та як правильно розпочати

Прірва у розумінні між поколіннями була і є, незалежно від епохи чи стосунків між батьками та дітьми. Це стосується і сексуального виховання. Коли починається статевий розвиток дитини, вона цікавиться різними процесами та фізіологію чи то жіночого, чи чоловічого тіла. Батьки часто вагаються та не знають, як правильно та пристойно пояснити ці поняття.

Безпосереднього сексуального та статевого виховання у наших пращурів українців практично не було. Навіть за християнськими звичаями батьки не розмовляли з дітьми про це, бо вважали таке спілкування розбещенням. На сексуальну тематику в родині було накладено «табу», хоча тодішні традиційні будинки мали одне, рідше два житлових приміщення, розділені перестінком. В одній хаті могли проживати декілька багатодітних сімей родини, і спали вони неподалік одне від одного. Тому про сприйняття дітьми дорослих відносин можна лише здогадуватись. До того ж, старші діти доглядали за молодшими, тому так вивчали відмінності тіла між хлопчиком та дівчинкою. Вплив на статеве виховання має й безпосередня близькість до природи, бо діти можуть відкрито бачити статеві акти тварин.

Проте, такий тип статевого виховання навряд чи підходить сучасному суспільству, адже діти ще з дошкільного віку мають доступ до інтернету та інших небезпечних джерел. Тому, якщо батьки вчасно не почнуть статеве виховання, то дитина з легкістю може дізнатися про все самостійно і точно не у відповідному віку інтерпретуванні.

«Початкова мета статевого виховання — це усвідомлення хлопчиком та дівчинкою особливостей своєї статі. Це зовсім не означає, що батьки повинні знайомити із сексуальними техніками, проте готувати дітей до виконання ролі майбутньої дружини та матері, а також батька й чоловіка потрібно змалечку. Не дарма кажуть, що чоловіки та жінки із різних планет, тому й дитину потрібно виховувати відповідно до статі, а не як істоту середнього роду. Вже у 3 роки дитяча психологія починає сприймати фізичне „Я“, тому чим раніше батьки почнуть поступове статеве виховання дитини, тим краще» — рекомендує завідувачка Кафедри загальної вікової та педагогічної психології у Житомирському державному університеті ім. І. франка, кандидат та доцент психологічних наук Світлана Дмитрієва.

Психолог також пояснює, що саме у період молодшого дитячого віку (3-5 років) потрібно пояснити як, народжуються діти. Не варто використовувати народні поговірки, типу «знайшли в капусті» чи «приніс лелека», бо дитина обов’язково дізнається правду від старших друзів на вулиці, які ще й над нею посміються. Така ситуація може викривити дитяче сприйняття та в дорослому житті негативно позначитися на поведінці та ставленні до протилежної статі.

«Існує чимало посібників та інтернет роликів, у яких спеціалісти з анатомії, фізіології та психологи покроково радять батькам як правильно налаштуватися та почати таку розмову. Наприклад, для назви статевих органів існують наукові терміни або ж зменшувальні слова. Звісно, що дітям зарозумілі терміни не підходять (лише в окремих випадках, в залежності від рівня розвитку). Краще пояснити, що дитинка виростає в животику мами, від дорослих відносин між батьком та матір’ю» — наголосила Світлана Дмитрієва. 

Статеве виховання повинно здійснюватись комплексно. За це відповідають не тільки батьки, а й вихователі, вчителі, родина та навіть оточуючі друзі й знайомі. У такій системі недопустиме ханжество, тому що замовчування певних питань чи проблем може призвести, наприклад, до таких наслідків, як рання вагітність, педофілія чи взагалі привселюдний онанізм тощо.

«У юному віці дівчина чи хлопець, які не знають про особливості свого організму та протилежної статі, можуть і не розуміти, що коли вони вступають у статевий акт, він може закінчитися вагітністю. Крім цього, молодь часто нехтує контрацепцією, забуваючи про ризик небажаної вагітності та свою безпеку. Як результат — зламана доля» — пояснила психолог.

У батьків може виникнути незручне почуття сорому, коли вони намагатимуться пояснити підлітку про статеві відносини між чоловіком і жінкою. Але все ж вони повинні підібрати вдалий для такої розмови час та місце і відповідно до особливостей своєї дитини розповісти про особисту інтимну гігієну, про ризики ранніх статевих відносин та про безпеку таких контактів.

У школі та навчальних закладах також повинні проводити тренінги, де вчителі пояснюють, що таке справжнє кохання та чим воно відрізняється від симпатії, які хвороби передаються статевим шляхом та чи готовий організм підлітка-старшокласника до статевих відносин” — сказала кандидат та доцент психологічних наук.

Статеве життя — це важливий аспект здоров’я дорослої людини, повноцінність та можливість народжувати дітей у майбутньому. Щоб не виникало проблем зі здоров’ям та психологічним сприйняттям, діти не повинні соромитися чи боятися своєї фізіології. 

«Це як по лезу ножа: не проводити — неможливо, проводити — небезпечно, але необхідно. В історії людства було дуже багато випадків, коли суспільство карало підлітків через прояви статевого дозрівання. Наприклад, коли у хлопців проявлявся так званий онанізм (мастурбування), лікарі розробляли різноманітні пристрої, щоб позбавити можливості торкатися статевих частин тіла. Інколи призначалось обрізання або кастрація. У радянський період будь-яку мастурбацію сприймали як «ненормальність», «збочення» та «хворобу» — говорить психолог.

У підлітковому віці починає активно проявлятися сексуальний потяг, причому більш виражено це почуття у хлопців. Тому, якщо ви випадково стали свідком дитячої мастурбації, не реагуйте на це кепкуванням чи криками.

«Спочатку краще вдати, що ви нічого не помітили, а при нагоді поговорити, аби не налякати дитину. Проте, якщо онанізмом підліток займається публічно, не соромлячись, тоді варто звернутись до лікаря, бо це вже „дзвіночок“ про відхилення» — зазначила Світлана Дмитрієва.

Психолог також радить розмовляти з дитиною на теми статевого виховання у спокійній атмосфері, без повчального тону чи настанов. Найкраще підійти до дитини з такою розмовою після радісної сімейної події чи під час спільного телеперегляду, де у вдалий момент транслюватиметься реклама із схожою тематикою. Якщо ж між вами та дітьми існує певний психологічний бар’єр, то користі з такої розмови не буде. Спочатку потрібно відновити довіру та належний рівень спілкування. А найкраще — взагалі не втрачати психологічний контакт. Про інтимні теми батьки повинні спілкуватись із підлітками, як із друзями — нарівні.