Нестандартні рішення у сфері децентралізації: чи допоможуть польські підказки «реанімувати» Україну»?

Що потрібно Україні для повного виходу із глибокої кризи? Чи потрібно «реанімувати» деградовані ділянки, чи вся Україна є деградованою територією? Чим займається наша влада: робить кроки для розвитку та розквіту України, чи до власного збагачення ? Чому Польща звернула увагу на розвиток нашої країни, та влаштувала семінар з креативними ідеями у Житомирі? Польський досвід та українські реалії, проведення паралелей між розвитком децентралізації у двох країнах. Які ідеї потрібні країні для розвитку, і чи допоможуть вони? Нам потрібно міняти стратегію розвитку чи менталітет?

Нещодавно у приміщенні  Житомирської центральної міської бібліотеки ім. Василя Земляка Житомирської МЦБС відбувся семінар на тему «Креативні польські органи місцевого самоврядування для українських громад – самоврядна сфера в публічній дипломатії». Семінар є фрагментом публічного завдання, співфінансованого Міністерством Закордонних справ Республіки Польща, в рамках конкурсу Публічна Дипломатія 2017 – компонент «Співпраця в сфері публічної дипломатії 2017». До Житомиру приїхали такі експерти:

1. Едита Кучма (Edyta Kuczma) – Gmina Brzozów – Керівник відділу інвестицій, просторового землевпорядкування та фондів підтримки (Підкарпатське воєводство);
2. Даміан Малецкі (Damian Małecki) – Керівник відділу промоції міської публічної бібліотеки ім.Станіслава Гроховяка в Лешні (Велькопольське воєводство);
3. Paweł Mentelski (Павел Ментельскі) – тренер, консультант з питань стратегій, програм

Будемо відвертими, Україна зараз знаходиться далеко не у самому кращому стані. Ще з 2013 року країна знаходиться у стані глибокої економічної кризи, стан погіршили ще й такі фактори як заворушення на сході та девальвація гривні. Хоча, останнім часом з боку влади спостерігаються дії, направлені на поліпшення становища в країні. Також, є дуже велика прірва у розвитку сіл та міст, в селах дуже слабка інфраструктура, навіть можна сказати, що її там взагалі немає. Саме тому у 2015 році відбулася масштабна реформа – децентралізація. Допоки села та міста об’єднуються добровільно, а надалі решта буде об’єднана примусово. Тобто, вся країна буде повністю складатися з об’єднаних територіальних громад.

Як прокоментував ситуацію Сергій Романович, експерт з децентралізації Житомирського центру розвитку місцевого самоврядування:
«Зараз є проблема у відсутності робочих кадрів, більшість молоді і людей працездатного віку, виїхали або в обласні центри, або в Київ, або взагалі за кордон. Тому ми працюємо в тому напрямку, щоби допомогти об’єднаним громадам з кадрами, тому що у них немає тієї спроможності, з огляду на те, що в сільських радах, як правило 3-4 чоловіки працювало. Тобто вони не мають можливості і відповідних компетенцій, для того, щоб справитися з необхідними вповноваженнями, які вони отримали після об’єднання.»

Наші сусіди – поляки мають достатньо тривалий досвід у децентралізації, адже в їх країні об’єднані громади (у Польщі це ґміни та повіти) існували ще з часів Другої світової війни, але після війни вони були ліквідовані, після цього влада зробила територіальну реформу. Ґміни створилися у 1990 році, був прийнятий закон про створення ґмін, і уряд одразу ж почав працювати над процесом запуску децентралізації. В результаті 8 березня закон був прийнятий. З тих часів вже було проведено багато успішних проектів, країна дійсно може пишатися своїми успіхами, адже постійно поліпшуються умови для усіх верств населення, постійно відбуваються реконструкції, створюються нові пункти, магазини, квартири, музеї, і це все робиться виходячи з потреб мешканців, адже головним фактором є соціальний фактор – людина.

В Україні ж процес децентралізації почався відносно недавно, прогрес є, але є ще дуже багато проблем у всіх сферах. Це все питання часу та дій влади. Поки потрібно об’єднати всі населені пункти докупи, щоби діяти глобально. Польща, як досвідчений учасник процесу децентралізації вирішила поділитися своїм досвідом, та новими креативними ідеями щодо регіонального розвитку.

Однією з ідей, що запропонувала Польща є ревіталізація. Деякі люди плутають, коли називають те, що відбувається в нашій країні, а конкретно децентралізацію, терміном ревіталізації. Так що ж це таке?

Ревіталізація – це повернення до життя територій або об’єкту. Це процес:

• Виведення деградованих територій із кризового стану за допомогою здійснення цілісних завдань (які включають взаємозв’язані заходи, що містять соціальні , економічні, просторово-функціональні, технічні або екологічні питання);
• Який інтегрує втручання задля місцевої спільноти, простору та місцевої економіки, та має територіально концентровану дію;
• Який проводиться запланованим чином, а також є інтегрованим програмами ревіталізації.

Як зазначив Павел Ментельські, процесом ревіталізації, написанням стратегії, та програми займається гміна. У Польщі є три рівні самоврядування, і кожен з рівнів має свої повноваження, завдяки цьому, вони є незалежними: воєводства (їх всього 16), повіти (314), та ґміни (2478). Ґміни поділяються на три види:

1. Сільські (тільки села);
2. Сільсько-міські (одне містечко і села);
3. Міські (формуються містами).

Тобто ґміна, це практично те ж, що і у нас ОТГ. Навіть по критеріям схоже. Згідно польського закону є три основні критерії до ґміни:

• Ґміна має бути однорідною соціально;
• Ґміна має бути однорідною територіально
• Ґміна має бути дієздатною.

«Кожна ґміна має свою стратегію розвитку. Якщо ґміна вважає, що потрібна ревіталізація, то насамперед потрібен чіткий план, програма ревіталізації».

Потреба створення програми виникає коли:

• гміна не функціонує врівноваженим чином;
• на території гміни визначено сферу концентрації негативних соціальних і економічних або екологічних чи просторово-функціональних явищ, або вищеназвані явища спостерігаються на території усієї гміни;
• спостерігається потреба ревіталізації заходів у рамках ревіталізації.

Тобто, якщо існують проблеми соціальні, економічні, інфраструктурно-технічні або проблеми довкілля – то це і є приводом для написання програми ревіталізації.

У Польщі навіть є закон від 9 жовтня 2015 р. про ревіталізацію. Також, основним джерелом субвенцій на ревіталізацію виступає Євросоюз, він може надавати до 95% коштів на кожну програму.

Ревіталізація діє на дуже широкий спектр аспектів, наприклад, такі як професійна активність мешканців, рівень освіченості, технічний стан будівельних об’єктів, у тому числі і житлового призначення, стан підприємств, стан природного середовища, рівень транспортного обслуговування тощо. Основна концентрація має бути на соціальній сфері (люди), а всі інші дії мають бути виконані таким чином, щоб впливати на життя людей. Але(!) важливо відмітити, що ревіталізація не покликана на будівництво нових об’єктів, а саме на покращення показників, реконструкцію, капітальний ремонт, підвищення рівню вже існуючих територій, будівель тощо. Тобто, вона поширюється тільки на деградовані території.

Деградована територія – це ділянка, яка знаходиться в кризовому стані з причини концентрації негативних соціальних явищ, зокрема безробіття, бідності, злочинності, низького рівня освіти або соціального капіталу, а також недостатнього рівня участі у громадському і культурному житті.

Так, звісно, на прикладі Житомирської області, зараз у нас існують програми регіонального розвитку, але, в основному у них зазначаються більш стандартні потреби: реконструкція садочків, утеплення шкіл, ремонт доріг (як зазначалося у статті ). Але, як раніше зазначав Ігор Гундич, голова Житомирської ОДА: «Не було ні одного розвиткового проекту, сьогодні багато питань, і ремонти садочків, і ремонти шкіл, інші проекти, але в першу чергу наші голови дивляться на реконструкію вже існуючих об’єктів, ніхто не звернув увагу на проекти, що би приносили громадам, районам додаткові кошти». Тобто, нам потрібно більш гнучко мислити, і писати програми, проекти, що дійсно принесуть громаді розвиток, прибуток, дасть поштовх до рівномірного розвитку усієї території.

«Якщо говорити про відновлення інфраструктури, то на сьогодні є три види державної підтримки об’єднаним територіальним громадам, саме внутрішньодержавні, я не говорю про закордонні гранти, донорські програми і таке інше . Це державний фонд регіонального розвитку, це субвенція на розвиток інфраструктури, і субвенція на соціально-економічний розвиток. Це фактично більше ніж 10 млрд гривень, які були в цьому році виділені на об’єднані територіальні громади, і безумовно є багато грантових проектів, якщо Ви зайдете на сайт http://decentralization.gov.ua/ то побачите всі донорські програми, які підтримує децентралізація. Тому можливостей більш ніж достатньо, необхідно тільки правильно ними скористатися» – відмітив Сергій Романович

Тобто, як зазначив експерт з децентралізації Житомирського центру розвитку місцевого самоврядування, в принципі, те чим займається ревіталізація у Польщі, у нас це швидше рухається до стратегії розвитку, які станом на сьогоднішній день вже пишуться до 2020 року, які перед собою ставлять громади, голови і так далі. Хоча процес був запущений не так давно, але є вже багато успішних громад, що стрімко розвиваються. Тобто, як і Польща має успіхи завдяки ревіталізації, так і Україна робить успіхи завдяки програмам регіонального розвитку. А чи потрібна нашій країні ревіталізація, а саме впровадження закону – це вже зовсім інше питання, яке має розглядатися відповідними органами, виходячи з наших результатів, та дій вже створених програм.

Другим питанням є український менталітет – чи готові українці до змін? Чи готові вони йти до Європи, до розвитку, чи далі будуть кричати: «Ми хочемо змін!» стоячи на купі сміття, яку ж самі і утворили? Вимагати збільшення робочих місць, а самим ухилятися від роботи, намагатися «зловити халяву» у робочий час? Просити у влади реконструкцій будівель, а вночі трощити вікна, і росписувати балончиком нецензурщину на фасадах? Чи підпалювати смітники? Можливо потрібно почати з себе?

Катерина МАЧУЛЬСЬКА