Житомирський академічний український музично-драматичний театр ім. Івана Кочерги: погляд із середини

музично-драматичний театр ім. Івана Кочерги
музично-драматичний театр ім. Івана Кочерги

Ще з часів античності театр захоплював глядачів своєю атмосферою, величчю, справжніми емоціями, ось  і зараз у добу сучасних технологій глядач і досі з задоволенням іде до театру, із хвилюванням в душі  дивиться на сцену.  Театр, як старий друг, до якого приходять з щирим, відкритим серцем. А прийшовши одного разу, потім приходять постійно проживаючи  разом з акторами ту чи іншу долю,  дивлячись  на світ тими ж очами, якими його бачить режисер. І, звісно, внутрішнє життя театру цікавить глядача  не менше ніж сто, або тисячу років тому. Щоб привідкрити завісу невідомості, артистка драми та керівник літературно-драматургічної частини Житомирського академічного українського музично-драматичного театру ім. Івана Кочерги Ірина  Григорівна Оксютович люб’язно погодилась дати інтерв’ю, розказавши цікаві подробиці театрального життя.

 Житомирський музично-драматичний театр - Тімошкіна Наталя Миколаївна

З чого почалося ваше театральне життя?

Мій творчий шлях розпочався ще з шкільних років у Новоград-Волинську, адже з 1996 року ми вже показували щороку дві вистави  з достатньо великої сцени, мінімум для 450 глядачів і більше. Пізніше, в 2000 році, це був аматорський народний театр, навіть якщо ми робили Новорічну виставу збирали понад 800 чоловік. Потім вступила в Училище культури міста Житомирі. Нинішній режисер Тімошкіна Наталя Миколаївна була куратором в училищі і всі навики, всі бачення режисерські ми  все черпали у неї. Згодом коли ми працювали в театрі рік чи два, Наталя Миколаївна прийшла як режисер у театр, вона вміє працювати, у неї своє, нове бачення, і можна сказати, що з тих пір театр почав ніби відрожуватись. Тому що почались цікавіші постановки з незвичайним баченням з незвичним для глядача.

Житомирський академічний український музично-драматичний театр - Тімошкіна Наталя Миколаївна

Я знаю у вас є чудова родина: чоловік і двоє діточок. Син Ярослав, якому десять років і донька Маргарита, котрій п’ять. Як вам вдається поєднувати роботу з сімейним життям?

 Так сталося, що на щастя діти мене розуміють і допомагають. Стараються справитися самі, в телефонному режимі. Ну, а так в обідню перерву я приїжджаю і встигаю проконтролювати і школу і все інше, чоловік також з розумінням ставиться до цього. Я гадаю, якби не підтримка сім’ї у мене не вдалося б поєднувати, тому що навантаження дуже велике з десятої ранку і практично до десятої вечора.

Розкажіть будь-ласка з чого складається робочий час актора театру?

Зазвичай, кожного дня без виключення на десяту-одинадцяту іде тренаж або балетна пластика для акторів і артистів балету і обов’язково година-дві хор, балет також ходить на заняття з хору, а потім уже розписуються репетиційні моменти. тобто яка вистава буде іти найближчим часом ми обов’язково маємо провести репетицію. Якщо це нова постановка, значить ідуть інтенсивні репетиції. До обідe –  це з десятої до другої години дня, і з 17.00 вечора, якщо це репетиційні моменти, то до 21.00 вечора, а якщо це вистава, то по різному. Є такі вистави, наприклад «Ханума», яка йде майже три години і вистава закінчується о 22.00 і 22.10 і вже, якось добираємось до дому, до сім’ї.

Скільки всього акторів театру?

Творчий склад, це включно: актори, артисти драми, артисти балету, артисти оркестру, плюс помічники режисера,це в середньому десь близько сімдесяти чоловік.

Режисер Житомирського драмтеатру - Тімошкіна Наталя

Як розподіляються ролі в театрі?

Це виключно режисерське бачення. Коли режисер обирає для себе виставу, він уже подумки бачить ту чи іншу людину, на певну роль. У більшості випадків стараються, щоб було два склади, але просто не завжди так трапляється, тому що хтось іде на лікарняний, хтось щось собі знаходить інше, але в більшості випадків старається бути два склади.

 Як ви вживаєтесь в роль?

Спочатку нас ознайомлюють з п’єсою, яку ми будемо ставити, кожна роль по своєму цікава, якщо це щось новеньке, це ще цікавіше і звісно стараєшся знайти свою родзинку образа, щоб було неповторно, навіть якщо два склади, то кожен зовсім різний. Навіть режисер іде назустріч і вони не кажуть що  саме потрібно робити, а дають змогу розкритися і спробувати знайти щось своє. Стараємось знайти якийсь характер образа, на той момент стати тією людиною

Чи планує театр гастролі і чи ви будете приймати в них участь?

Я на жаль не володію зараз інформацією, але зазвичай, вже декілька років поспіль ми в кожному сезоні робимо обмінні гастролі з Вінницею і іншими містами. В Харків ми їздили декілька разів, сподобалось. Ну зараз не знаю, справа в тому, що зараз у нас всі вистави в більшості масові, дуже масштабні, тому стоїть питання ще й фінансово!Тому що це потрібно вести людей, там поселяти,якщо це не одноденні гастролі. Якщо одноденні, то звісно трошки легше

 Житомирський академічний український драматичний театр ім. Івана Кочерги

Які ролі ви любите грати, яка найулюбленіша? 

Ну, не можна сказати, що є якісь які люблю, тому що, мені як людині творчій завжди  хочеться щось спробувати, щось нове для себе. А з того репертуару який зараз, де я задіяна, я просто обожнюю виставу «Божі тварі», у мене роль корови. Взагалі сама вистава дуже актуальна. Цього року вже буде десять років виставі, але вона все одно цікава глядачам,там піднімаються такі дуже тонкі теми. Не можна сказати що це така вистава, так конкретно де підіймаються теми абортів, щоб в ній на щось наставляли, ні, вона просто заставляє замислитись, особливо молоде покоління і водночас вона легка, можна поплакати і можна посміятися до сліз. Дуже високий рівень у нас дитячих вистав. Вистава «Фараони» одна з моїх улюблених вистав, їй понад двадцять п’ять років. Колись я грала дівчинку, коли прийшла в театр, тепер я доросла вже до більш старших ролей. Але вона настільки цікава для мене і як глядачу, тому що я її неодноразово подивилась в глядацькій залі і  я  просто обожнюю там свою роль, в мене роль Ганни. І ця вистава, яка на всі роки цікава всім, як старшому поколінню, так і молодшому і вона буде актуальною всі роки. Дуже цікава вистава «Жінка в стилі джаз» – там я не задіяна, але вона мені дуже подобається, вона напевне єдина в своєму роді і стилі. Вона є неповторною. Це нова вистава, яку кожний раз проживає провідна актриса театру  Марина Іваненко.

Так само у нас є як дорослі вистави,так і дуже великий репертуар дитячих вистав. Є нова із дитячих вистав, це була новорічна прем’єра минулого сезону «Аліса в країні чудес», яка дуже сподобалась дітям, режисер Петро Авраменко. Він взагалі у нас такий, завжди у нього багато цікавих ідей, старається знайти щось новеньке, цікавеньке, щоб найбільше зацікавити глядача. Дуже часто до нас приїжджають на гастролі інші театри і я можу впевнено сказати, що рівних дитячих вистав немає. Це як наша думка, це і думка глядацька. Вони більш видовищні. В нашому театрі є така задумка, ми перед дитячими виставами, завжди проводимо дитячі ігрові програми. Ціль цих дитячих програм, не просто повеселити діток, а навчити в ігровій формі, як правильно поводитися в театрі, навчитися любити театр, щоб діти йшли з азартом до театру.

Житомирський музично-драматичний театр ім. Івана Кочерги: на сцені

І зараз в більшості глядацька зала заповнена. Менше ніж п’ятсот, шістсот чоловік не буває. Дуже часто бувають аншлаги. Загалом наша  глядацька зала разом з балконом вміщує дев’ятсот п’ятдесят чоловік, і дуже часто на виставах і не тільки на прем’єрних бувають аншлаги. Тому для нас для акторського для творчого складу це дорогого коштує, якщо глядач дійсно іде. Дуже часто для тих хто звикли, останніми роками, якщо готується відкриття, закриття театрального сезону, це буквально один, два дні, просять щоб це було два дні, щоб глядачі могли прийти. Уже за два три тижні немає квитків – люди знають і хочуть це побачити. У мене це вже чотирнадцятий театральний сезон. Взагалі я дуже люблю наш театр. Звісно іноді буває тяжко, тому що коли іде підготовка до відкриття, закриття сезону, або готуються якась прем’єрна вистава, це не легко. Але потім коли ми дивимось на результат,то звісно, воно того варто.

Житомирський драматичний театр - вистава

Як ви оцінюєте свої успіхи по внутрішнім відчуттям або по відгукам глядачів?

Ну, в принципі, спочатку, коли я тільки прийшла в театр, я була більш задіяна, потім коли я була  у двох  декретних відпустках, так сталося, що багато вистав, в яких я була задіяна, час спливає, були списані. На даний момент, є хто зайнятий трошки більше, трошки менше, але в більшості керівництво театру, стараються наші режисери задіяти всіх по максимуму. я з радістю працюю у всіх виставах, де я задіяна. Я провожу театральні вітальні, я зайнята у виставах, у дитячих, у дорослих. Багато ми проводимо театральні вітальні. Це буквально одиниці хто не прийде. Театральні вітальні ми проводимо перед дорослими виставами, що вона з себе складає:це або оркестр грає у фойє театру для глядачів які збираються і можуть насолодитися гарною музикою, подивитися фото, які розміщені у фойє. Але також, дуже часто, ми у цих вітальнях, представляємо  творчих особистостей нашого міста, області,наших акторів, артистів балету, ну, абсолютно всіх. Вони мають такий пізнавальний момент для глядачів. Якщо глядач має свого улюбленого актора, і наприклад з ним іде театральна вітальня, глядачі мають можливість задавати свої питання, якщо їх щось  цікавить , дізнаватись якусь інформацію. Нам здається, що це цікава практика. Глядачі, які ходять постійно, то вони приходять завчасно. Ну, в принципі, я думаю як артистка я себе реалізовую, ну звичайно, хотілося б ще чогось більшого, це напевне кожному актору хочеться, але все ще попереду.

 Житомирський драматичний театр - актори  | TimesZT

Яку б роль Ви хотіли зіграти?

Я навіть не скажу, немає такої, щоб я про щось замислилась, кожна роль цікава. І дуже цікаво якісь трагедійні, драматичні  ролі, і дуже цікаво комедійні ролі. Комедійну роль завжди важче зробити ніж трагічну, тому всі ролі дуже цікаві. Навіть якщо це буде роль другорядного плану, все одно вона значуща у виставі. Навіть на мою думку, немає головних і другорядних ролей. Тому що, якби ми так не гадали, не було б тих вистав на такому рівні, на якому вони зараз є.

 Житомирський драматичний театр - прем'єра

Скільки за рік виходить прем’єр?

Ну, якщо брати, суто вистави, то виходить дві-три вистави. Обов’язково іде новорічна дитяча вистава, вистава під закриття театрального сезону,також вважається прем’єрою завжди якщо робиться театралізоване дійство концертного плану. Тому мінімум 4. А зараз готуємо виставу, ну не буду говорити поки що це.

Ось  одна із нових прем’єр: «Заповіт цнотливого бабія», режисер-постановник Тімошкіна Наталя Миколаївна. На одну із прем’єрних вистав приїздив автор п’єси,ця вистава в багатьох країнах, не тільки в нашій, і було дуже приємно почути, він сказав, що постановка нашого театру, йому сподобалось на даний час найбільше.

Також обов’язково найближчим часом, буде вистава, на великій сцені,це буде новорічна прем’єра дитячої казки. Це має бути щось музичне. А яка саме вистава ми поки що також не будемо говорити. Єдине що я можу сказати, зазвичай перед новорічними виставами ігрова програма, в цьому році ми хочемо долучити дитячі творчі колективи, танцювальні творчі колективи, які можуть показати якийсь невеличкий номер, і вони таким чином покажуть себе, і можливо хтось з дітей зацікавиться і захоче також чимось таким займатися, чи танцювати, чи співати. Це така новинка, яку ми хочемо спробувати.

Якби нашому режисеру було більше фінансування зі сторони держави, тоді б можливо було б і більше, а так, нажаль, оскільки ми державний театр, ми просто по іншому не можемо.Житомирський драматичний театр - вистава, кіт

Окрім фінансових, які ще є труднощі у театру?

У нас дуже гарна цінова політика. Для АТОвців виділяються  безкоштовні квитки. Існує проект за яким, планується зробити ліфти для людей з обмеженими можливостями, але   головна проблема це фінансування, тому що було б фінансування, то було б набагато легше вирішувати всі інші проблеми, тому що наша область попала в одну із областей України, які мають проводити все через систему прозорості. Через яку, на жаль, набагато затягується процес творчий, тому що це виграються тендери, потрібно чекати, там зовсім інші суми, це затягує.

Драмтеатр в Житомирі - дитяча казка

Які ви знаєте смішні, цікаві моменти із життя театру?

Дуже часто трапляються якісь такі речі. Була вистава «Втеча з реальності» на тему наркоманії і там була одна з таких ролей, яка була, така, специфічна,це була,якщо не помиляюсь роль Каті, яка була танцівницею в цій виставі, і всі хто побував на цій ролі,всі одна за одною, йшли в декрет.

Зараз  вистава «Заповіт цнотливого бабія»: дві героїні, які грали Анну і дві ідуть в декрет. Наприклад вистава «Вій», там присутній такий атрибут як домовина. Сталася у нас поломка, поламався круг який крутиться посеред сцени і завдяки якому змінюються декорації. Ми чекали поки його зроблять, його відремонтували, все нормально, зі сцени всі декорації прибрали, в цілях безпеки, залишилась тільки ця домовина. Ніхто не включав систему, відключили і просто пішли додому. Звукоопереатор, коли приїхали з гастролей, пів на дванадцятої ночі монтував у себе якісь музичні матеріали, і тут він чує що заважає якийсь гул. Він піднімає очі, а на сцені крутиться це коло з цією домовиною.

Житомирський академічний український музично-драматичний театр ім. Івана Кочерги: погляд із середини

Який глядач зараз, хто ходить до театру?

Багато молоді ходить до театру, студентів багато ходить. Є такі, які, наприклад, раніше не бували у нас в театрі, перший раз можуть іти, скептично відноситись, але в більшості випадків, хто приходить один-два рази, той ходить потім постійно. Тому що репертуар різноманітний і цікавий для всіх, це заслуга наших режисерів. єдине є такі вистав, на які є вікові обмеження. На виставу вій обмеження мінімум 15-16 років.

Житомирський академічний український музично-драматичний театр ім. Івана Кочерги: погляд із середини

На виставу «Ханума», ну хоча б з 12 років, на «Жінку в стилі джаз» – це вистава суто для дорослих, ну і також для молоді. Тому молодь ходить і дуже часто залишає відгуки. У театрі є книга відгуків, кожного року вона заповнюється і завжди там є багато гарних побажань. Єдине, що у нас є свої певні правила, щоб не було порушень ніяких, нікого не пускають  хто на підпитку, всі вже звикли, знають про це і тому ми дуже багато молоді бачимо. А є навпаки які вже в поважному віці, які ходили колись в театр, якийсь час не ходили і з задоволенням стали відвідувати майже кожну виставу. Дуже багато діток, є навіть одна мама в нашому театрі , вона просто глядач. На даний час дитині, близько двох років, вона приводить маля кожну суботу без виключення на всі вистави майже з народження. Це напевне найкраща подяка, якщо люди приходили, бачили і приходять ще. Є вистави, на які глядачі приходять по п’ять, шість разів.

Яких успіхів досягнув театр за останні роки. Завдяки кому, або чому?

Дуже подобається вистава, я там на жаль не задіяна  «Украдене щастя» режисер  Наталія Миколаївна Тімошкіна, тому що в цьому році на  міжнародному фестивалі отримала  перше місце. Минулого року вперше відбувався в Україні всеукраїнський фестиваль Арт Юкрейн  між професійних театрів, брали участь двадцять два театри і ми також. Спочатку ми пройшли в трійку, а потім ми вибороли перше місце. Тому можна  сказати впевнено, що у минулому театральному сезоні ми були одним із найкращих театрів України, також з четвертого по сьоме квітня проходив «Відкритий регіональний фестиваль театрального мистецтва “В гостях у Гоголя”» і ми там посіли перше місце з виставою у стилі комедія-жарт Петра Авраменка «Одруження».

 Успіхів театр досягнув завдяки роботи всього театру, оскільки режисер обирає п’єсу, для того, щоб вистава відбулася, він робить левову частку роботи. І помічники режисера, яких на жаль ніколи не видно: вони ведуть виставу і вони завжди за кулісами, вони керують також всім процесом. Акторський склад, звукооператори, костюмери. оскільки у нас є пошивочний цех, вони співпрацюють з режисером, а режисер у більшості випадків є художником по костюмах, які ми з вами бачимо. Так само є пошивочний цех взуття, де шиють специфічне взуття, якщо це потрібно для певної вистави. Ось, була у нас вистава «Аладін», дитяча вистава «Хід конем» все взуття шилося.  Тому це не можна сказати, що це заслуга однієї людини, це робота всього творчого колективу. А наша генеральний директор Ростова Наталія Миколаївна вона завжди старається почути наших режисерів, завжди піти їм на зустріч,чи допомогти всім чим вона може, щоб їхні творчі плани здійснилися. Тому можна сказати, що колектив дуже дружній, завжди стараємось чути один одного, десь щось підказати. Чесно, я рада працювати в нашому театрі.

Драмтеатр в Житомирі - романтична вистава

Які побажання глядачам ?

Здоров’я, щастя, кохання, кохання, кохання  і ще раз кохання і звісно щоб приходили до театру і насолоджувались виставами!!!

Ганна СТАНІШЕВСЬКА

22+
  • 78
    Поширили:

1 коментар до "Житомирський академічний український музично-драматичний театр ім. Івана Кочерги: погляд із середини"

  1. С удовольствием посещаю Житомирский драмтеатр. Отличная игра актеров и режиссерские постановки!

    0
Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.


*