У Житомирі Центр пробації розповів, як злочинці відбувають умовні покарання

Пробація — система виконання покарань без позбавлення волі. Вона орієнтується на контроль та нагляд за засудженими, а також допомогу в змінах умов життя правопорушника. Такий вид покарання за різні злочини державі обходиться в 10-12 разів дешевше, ніж ув’язнення. Засуджені відбувають умовне покарання, тобто вони не повністю ізольовані від суспільства, працюють та сплачують податки, але найголовніше — вчаться змінювати своє ставлення до світу та вчиненого ними злочину.

В Житомирі з 2017 року функціонує філія Державної установи «Центр пробації» та ще 26 уповноважених органів по області. 

Про результати 5-річного періоду дії Закону України «Про пробацію» розповіли під час прес конференції філії Центру пробації у Житомирській області.

Найпоширенішими проблемами, з якими стикається людина, що відбула термін покарання у місцях позбавлення волі, є погіршення сімейних стосунків та зв’язків у громаді, втрата житла та роботи, а також невміння самостійно піклуватися про себе, реалізовуватись та розвиватись. 

«Сьогодні на обліку пробації перебуває понад 65 тис осіб, а щороку по обліку проходить в середньому до 150 тис осіб. ⅔ всіх засуджених судом потрапляють до органів пробації, а лише третина — до виправних установ закритого типу. Близько 95% клієнтів пробації вдруге вже не вчиняють правопорушення. Лише в 2017 році до суду нашою філією пробації було скеровано 590 доповідей на правопорушників. У 2018 — більше 1500 доповідей, а минулого 2019 року — 1200 досудових доповідей. Половині з цих підсудних присудили умовне, тобто пробаційне позбавлення волі.», — розповів начальник філії Державної установи «Центр пробації» в Житомирській області Анатолій Бобриньов.

Начальниця Корольовського районного відділу філії центру пробації підполковник внутрішньої служби Світлана Мудрієвська також зазначила, що перед призначенням виду пробаційного покарання та, певною мірою, виховання, суд зобов’язаний скласти досудову доповідь на обвинуваченого, поспілкувавшись з усіма знайомими та рідними, вивчивши сімейно-побутові умови та поведінку підсудного. І лише після цього виносити вирок.