Єдиний, хто вижив 21 травня, під час масового розстрілу у с. Новоселиця Житомирської області, Вадим Федюнін розповів подробиці жахливої трагедії, під час якої було вбито 7 людей, на «Цензор.Нет».
Вадим Федюнін — ветеран батальйону ім. Кульчицького, єдиний, кому вдалося вижити під час масового вбивства. Він розповів, що їх було 8 добровольців: Іскандер, Рома, Козак (позивний Розстрига), його напарник Білий (Білоус), Фінн — хлопець з Донецька , Мамаченко — з Лісового, Москалець та Вадим. Усі вони, учасники війни, які до того ж були друзями, повернулися з ротації, і вирішили поїхати на рибалку до Анатолія Захаренка.
«Ми їздили на ставок до Толі не перший рік, дуже добре його знали, я там був раз п’ятнадцять, напевно, кожен раз він нас зустрічав, ми сиділи і відзначали разом. У Захаренко постійно компанії атошніков були, і ми регулярно приїжджали. А Рома Ханенків взагалі знав його багато років. Щоб ви розуміли — коли йому операцію в Києві робили, Рома знайшов йому лікаря, це ще на початку 2000-х було. Ми не раз скидалися йому на допомогу, на сауну, на зариблення, привозили компанії рибалок, які завжди платили, допомагали йому, чим могли»,- розповідає Вадим.
Компанія приїхала у с. Новоселиця приблизно о 13 годині на двох автомобілях. Коли приїхали на перше озеро, подзвонили Захаренку, і Вадим почув: «Не під’їжджайте до Толіка, не зупиняйтеся. Толік з поліцією, попросив не зупинятися». Вони проїхали повз і припаркували авто так, щоб не було видно. Поставили мангал, розпакувалися та заходилися ловити рибу. Через дві години Анатолій зателефонував: «Підходьте, вони поїхали». З собою вони взяли не лише мангал та вудочки, а ще зброю:
«У нас все було з собою — і вудки, і спінінг, все це на місці залишилося. Зброю брали не всі, але ми військові люди, ми беремо з собою законну мисливську зброю, нічого дивного в цьому не бачу. Зброя залишилася в машинах в чохлах, ми їх не діставали. Дістали вже після вбивства хлопців».
Коли добровольці підійшли, Анатолій випив чарку, а потім кудись поїхав. А повернувся вже, коли стемніло.
«Приїхав же Захаренко, почав пити. Андрюха більше всіх пив з ним — найздоровіший, я з ним залишався, Іскандер з ним залишався. Іскандер, по-моєму, теж не пив. Він розкладачку взяв, каже „Я краще на зірки повтикаю“. Буду відвертим — травичку курили всі».
Стосунки з Анатолієм Захаренко були хороші, до нього ставилися з повагою, а Роман взагалі дружив з ним. Серйозних суперечок між добровольцями та орендарем ставка не було. Причина конфлікту досі не відома Вадиму:
«Може, „білка“ у нього, я не знаю. Ніяких розумних причин бути не може. Він убив гідних людей, порядних, які йому багато років допомагали. Ось як це пояснити? Я не знаю, як нормальна людина може таке пояснити».
Після застілля перший пішов спати Розстрига, потім Білий, а за ним Мамаченко. Вадим же продовжував сидіти за столом до останнього, хоча й пропонував товаришу Андрію піти спати, проте той займався м’ясом, а коли закінчив, Анатолій його запросив випити: «Залишайся, Братушанах, наливай».
Вадим зауважує, що він не бачив, щоб хтось з собою брав зброю, всі спокійно пішли спати:
«Я не бачив, щоб хтось брав з собою зброю, всі спокійно по одному розійшлися спати. Сидить компанія, п’є. При тому Білоус і Розстрига не пили взагалі ні чарки, я випив два стаканчика пива. Щоб ви розуміли стан кожної людини».
Їх залишилося троє, ніякої агресії за столом все ще не було. Десь о пів на одинадцяту Вадим вирішив піти спати, він заліз у спальний мішок, намагаючись не розбудити Мамича. Вони всі вже міцно спали, коли за 15-20 хв Вадим почув постріли та крики, він намагався розбудити товаришів, але ті подумали, що він жартує:
«Вони 100% спали вже добре. Потім, я коли будив після пострілів, вони думали, напевно, що я жартую. Знаєте, жарти бувають іноді у людей дурнуваті. Два постріли. Я крикнув: «Пацани, він підстрелив Малька!». Крикнув Фінн в сусідній кімнаті: «Пацани, він вистрілив в Ромку!».
За словами Федюніна, стріляти Анатолій почав з двостволки, він професійний мисливець, який перезаряджається за кілька секунд. Він вистрілив у Романа, і навів рушницю на Вадима, який сидів на дивані. Розстрига його перехопив, але за кілька хвилин Анатолій стріляє йому в шию та голову і вибігає, Вадим йде слідом за ним, а потім тікає в темряву.
«По-перше, коли перші постріли пролунали, я подумав, максимум, знаєте, перша думка — посварилися, я чув, що, начебто, все-таки я чув крик чийсь. Посварилися, взяв рушницю, дробом лупанув по ногах. Вони втекли. Або він втік. Усе. Викликали міліцію, може, міліцію не викликали, куди потрапив — перев’язали», — згадує Вадим.
Попри те, що у будинку була гвинтівка, Вадим певний, що ніхто не встиг би нею скористатися:
«Вони не встигли б. Послухайте і скажіть, хто міг стріляти. Він перезаряджає .. це ж все, він вже, вважайте, перезарядився. Робить 3 кроки. Це ще скільки? 5 секунд. Відкрите вікно. Вони освітлені, він в темряві. Вони в кімнаті, може, навіть на дивані, в паніці кидаються, що робити. Вихоплюють зброю може. Все що завгодно може бути. Він стріляє їм в бік, одним пострілом. Вони, видно, поруч були. Через вікно стріляє їм в бік. Вони падають поруч, мені так здається, було. І як би сплять двоє».
Вадим Федюнін побіг босоніж в сторону населеного пункту, а це десь 1 км. За 3 хв він почув близько 10 пострілів з гвинтівки, і подумав, що може хтось з товаришів живий і відстрілюється:
«Я думаю: почекай, хто там відстрілюється? Може, він їх не вбив? Може, вони ще живі? Начебто, всіх поклав. Хто відстрілюється? Крики затихли. Думаю, так, ага, це у мене є або 3 хвилини, або він зараз … Я думав, він взагалі за мною біжить, розумієте?».
Він дістався села. Зайшов у третю хату, але дідусь відвернувся, вимкнув світло. Зайшов у чийсь двір: «Я кажу: У Толіка, у кацапів (його кацапом там називають), викличте поліцію, швидку, там поранені пацани. Подзвонили синові Толіка».
Але господарі заховалися у будинку, дзвонили синові Захаренка з дому, а далі просто прогнали Вадима: «Все, вали звідси, нам не треба неприємностей».
Далі Вадим ломився в хати, але ніхто йому не відкривав, всі гасили світло. «Розумію, що буду зараз бігати, мене, або хтось пристрелить з хати, або цей знайде. А мені треба залишитися в живих. Я розумію, якщо що — він повісить на мене», — згадує Вадим.
Потім він побачив, що у дворі увімкнули світло, підбіг, почав стукати, почув, як дружина кличе чоловіка. Господар вийшов з пістолетом, викликав поліцію, вислухав Вадима та запевнив, що він співробітник спецорганів: «Потім я вже побачив, що у нього пістолет був, «гумка», видно. Він викликав, він почав дзвонити. Викликає поліцію. Вислухав спочатку мене. Каже, я співробітник спецорганів, не переживай, розповідай, я тебе не вижену. Дзвонить до себе на службу і каже: «До мене прийшов такий-то, заявив про те-то. Я дістаю зброю, буду його захищати».
На питання журналіста: «Як ви себе почуваєте психологічно? Немає поганих думок в голові?», Вадим відповідає коротко: «Я повинен дожити до суду і дати свідчення».
Нагадаємо, що мисливцю, який розстріляв 7 осіб, загрожує позбавлення волі від 15 років до довічного ув’язнення.
Будьте першим, хто прокоментував "«Розумію, що зараз мене або хтось пристрелить з хати, або цей знайде і повісить»: відверті зізнання чоловіка, якому вдалося врятуватися від мисливця, який вбив 7 осіб"