Аеродром біля Бердичева: літаки відкрили для дітей (ВІДЕО)

День позашкільної освіти на аеродромі поблизу Бердичева? А чому б і ні! Своєрідний техномаршрут від закладу «На крилах мрії» подарував таку можливість близько 50-тьом дітям Центру позашкілля імені О. Разумкова. Серед них є ті, хто серйозно займається технічним моделюванням. Як-от Артем, який вподобав літак АН-2.

«Він самий великий на цьому аеродромі, в нього всі залазять, він прикольний. Літак для того, щоб перевозити пасажирів і грузи», – – каже 12-річний Артем Олексюк, ходить на гурток авіамоделювання.

У Бердичівський авіаційно-спортивний клуб на колишньому аеродромі для с/г авіації поблизу села Гардишівка діти просились давно.

«Думаю, що це взагалі мрія кожної людини – піднятися в небо і відчути простір, свободу таку. Зараз науково-технічна творчість не в особливій такій масштабності, а хотілось би, щоб хлопці відволікалися», – говорить Олена Боровська, директор ЦПО ім. О. Разумкова.

Нині на аеродромі є понад 10 літаків, з яких 3 зроблені власноруч. Чоловіки мають тут майстерню і разом інвестують в будівництво літаків для авіа-клубу. За ціною матеріалів, розповідають, 1 літак обходиться у близько 10 тисяч доларів, на ринку ж він коштує в межах сотні тисяч.

«Ми плануємо розвиватися і на сьогодні вручну можемо будувати 2 літака в рік. Але в планах будувати 10 літаків в рік, щоб наші літаки літали на всіх континентах світу. Так як літаки Юрія Яковлєва», – каже Віктор Колісніченко, голова Бердичівського авіаційно-спортивного клубу.

Вертоліт Мі-2 зібрали за пів року. Льотчики розповідають: це хоч і радянська розробка, та настільки хороша, що навіть тим гвинтокрилам, які вийшли з льотної придатності, сьогодні в Україні міняють двигуни на нові. Модернізований Мі-2 взяли на озброєння і Збройні Сили. Діти залюбки фотографуються і залазять у його кабіну.

«Своїми руками тут виготовлено, це в Бердичеві, наша гординя, можна пишатися, що це наше», – каже Саша Ковальчук, відвідує гурток радіотехнічного моделювання.

Для професійного льотчика Вадима Бабича авіація – стиль життя. Чоловік відновлює старі радянські літаки буквально з металобрухту. Так було з декількома АН-2, ЯК-12 і вертольотом МІ-2. Вадим з 1983-го року працював у військовій і цивільній авіації, у небі провів понад 9 тисяч годин та освоїв більше 20 типів літаків.

«Більше до душі мені ті літакі, які робилися на заводах. Я більше їх люблю, вони передбачувані, наперед знаєш, що він тобі зробить. Мі-2, АН-2, ЯК-12, ЯК-52 – це всі такі літаки, які надійні і на них написані інструкції, ми завжди знаємо, що буде на крок веред. Через це ми до цих пір живі», – розповідає Вадим Бабич, командир екіпажу літака АН-2, співвласник аеродрому.

Віктор Колісніченко переконаний: українці можуть не гірше за інших будувати літаки. З однодумцями хоче створити універсальний літак короткого зльоту і посадки, який не потребуватиме аеродрому. Він, каже, ідеальний для сільського господарства.

«Ми хочемо обробляти наші поля нашими літаками. Вже так сталося, що ми обробляємо наші поля чужими комбайнами і тракторами. То хочемо, щоб нашими літаками», – каже Віктор Колісніченко.

18-річний Женя допомагатиме клубу будувати літаки. Хлопець ще відвідує гурток авіамоделювання в Центрі позашкілля, де починав з простих моделей планерів. У майбутньому мріє стати інженером в авіації.

«Хочемо освоїти ЧПУ, комп’ютерні технології, 3Д-принтери або лазерну різку, щоб виготовляти більш високотехнологічні деталі до літаків. Спеціалістів молодих складно в цій галузі знайти. Якби вони зацікавлені, щоб молодих спеціалістів приваблювати до будівництва літаків», – розповідає Євген Савіцький, допомагатиме будувати літаки.

Відповідальна робота потребує мізків і умінь. Тож авіатори сподіваються на підростаючу зміну.

«Якщо з цих дітей комусь одному попаде це в душу, це вже результат цієї акції. Тому що нема пілотів, зараз модно не то», – говорить Вадим Бабич.

В Центрі позашкілля сподіваються: дивлячись на авіаторів діти визначаться з майбутньою професією. В усякому разі, жартують, інтерес до  відвідування технічних гуртків зросте точно.