У Бердичеві припиняє роботу телефонна станція (ВІДЕО)

Ми знаходимось на аналоговій електромеханічній станції телефонного зв’язку Бердичева. Її номери у місті починались на двійку. Саме у цьому приміщенні проходили з’єднання абонентів. Однак у червні станція припиняє роботу через хоч і справне, але застаріле обладнання для нашого часу.

«Вона була виготовлена в Німецькій народній республіці і змонтували її в Бердичеві в 1967 році. Урочистий запуск її був 25 жовтня і з тих пір вона працює до сьогодні – понад 54 роки», – розповідає колишній працівник станції Анатолій Горобчук.

Анатолій Горобчук працював тут з 1995-го по 2018-ий роки. Пройшов шлях  від звичайного інженера до заступника начальника вузла зв’язку. Розповідає: такого типу станція унікальна на Житомирщині тим, що вона  декадно-крокова.

«Коли абонент знімає слухавку телефонного апарата і починає набирати номер, кожна цифра – це робота одного конкретного шагового шукача. Ми набираємо 5 цифр міського номера і відповідно по всій станції 5 шагових шукачів цей номер транслюють і знаходять відповідного абонента і встановлюють з’єднання», – каже чоловік.

Пані Зінаїда 41 рік працює на підприємстві. За весь час роботи, каже, великих аварій на станції не траплялось, працівники підтримували її в гарному робочому стані.

«Ця станція любила руки. Бо механічна станція є механічна. Для цього має бути догляд. Через це тут були зміни, ходили постійно і вдень і вночі по 3 зміни люди ходили», – говорить Зінаїда Пікуліцька, електромеханік І категорії.

На початку роботи станція обслуговувала 3 тисячі абонентів і постійно розширювалась. У 90-ті роки їх вже було 9 тисяч, – це її максимальна ємність, Телефонні проводи тягнули в мікрорайони Червоної гори, Загребелля,  М’ясокомбінату. Із вже рідної станції номер 2 пані Зінаїда перейшла на цифрову, де обслуговує нумерацію телефонів на четвірку і п’ятірку.

«Всьому свій час приходить, розумієш, що час виходить, усьому свій термін. Може вже пора і відпочити, але на душі кішки шкребуть, чесно», – каже вона.

Автозал – так називають приміщення, де розміщено обладнання – займає майже 400 метрів квадратних. Розрахована аналогова станція на 25 років роботи. Але пропрацювала навіть більше, ніж вдвічі.

«Догляд хороший, багато працівників було, які її любили, обслужували. Це як дитина була. Як всяка техніка любить догляд – доглядали добре, тому і працювала», – розповідає Олександр Фабянчук, начальник дільниці станційних споруд.

За певними регламентами постійно перевіряли роботу станції та її персоналу. Для цього щороку приїздили столичні фахівці.

«Був такий унікум, який просто приходив в автозал, брав стільчик, сідав посеред залу і слухав, як працюють прилади, шагові шукачі, реле пульс пари і по всій цій какофонії він визначав, де і який прилад не працює чи працює не так і це було унікально», – каже Анатолій Горобчук.

Коли станція працювала на повну потужність, тут був настільки голосний звук механізмів, що люди не чули один одного. Працівники отримували продукти за шкідливі умови праці. Багато людей працювало з юних років і аж до пенсії чи скорочення.

Зупинка роботи аналогової станції почнеться з викручування запобіжників з спеціальних блоків. Так пройдуться по кожному блоку станції. У майбутньому це приміщення, імовірно, здадуть в оренду. Обладнання ж виставлять на продаж.

«Всіх абонентів переключили на нові станції 4 і 5 номерів. Всього у місті близько 8 тисяч лишилось абонентів стаціонарного зв’язку», – говорить Олександр Фабянчук, начальник дільниці станційних споруд.

У цю кімнату сходяться телефонні кабелі від усіх нині існуючих телефонів Бердичева. А звідси повністю управляється вся цифрова станція: за усім стежить комп’ютер. У шафах розміщено електронні плати, які безконтактним способом з’єднують абонентів. Прохолодний температурний режим підтримує кондиціонер і вентилятори.

На відміну від цифрової станції, аналогова, кажуть працівники, ніби жива. Вона своєю мовою подає сигнали і звуки, які вони розпізнають. Та навіть у стані практичної зупинки роботи її потужність близько 70 Ампер, а в період навантаження і до двохсот.