Анастасія Коханчук — житомирянка, що мріє про перешкоди

Анастасія Коханчук — приваблива, струнка, тендітна житомирянка, як з’ясувалося, захоплюється видом спорту в якому жіночність — швидше недолік.

Анастасія займається бігом з перешкодами, і це зовсім не те саме, що біг з бар’єрами.

Це справжній виклик навіть для професійних спортсменів. Адже кожному учаснику доводиться долати не лише певну відстань, а й випробувати себе на різноманітних перешкодах, пройти через багнюку, воду, вогонь, біль та кров, продемонструвавши силу, витривалість та стійкість. В нашій країні це ще досить молодий вид спорту, проте має вже чимало прихильників.

Рік тому Анастасія  створила в Житомирі ГО «ZTrun», об’єднавши спортивних та активних житомирян.

«Я, як керівник, хочу донести біг в маси і на своєму прикладі показати, що бігати — це не важко, а навпаки весело,цікаво і корисно», — говорить дівчина.

За плечима Анастасії Коханчук вже чимало подоланих перешкод, змагань та перемог. В Україні її називають Ксеною, у Білорусі — амазонкою.

«Колись я займалася легкою атлетикою, але в сімнадцять років покинула. І ось вже останні два роки я знову бігаю. А бігом з перешкодами займаюсь вже рік. Спочатку сама по собі, але сьогодні в нас вже створена Українська Федерація забігів з перешкодами. Я є керівником Федерації в Житомирській області. Поки ми ще працюємо над тим, щоб наш вид спорту визнали в Україні офіційно».

Вже за кілька днів Анастасія візьме участь у змаганнях на Чемпіонаті Європи в Польщі. Їй доведеться пробігти 5 кілометрів по пересіченій місцевості і подолати 40 перешкод. 

«Це будуть й різноманітні рукоходи, колючки, вагові якісь штуки, різні стінки, доведеться бігти й по воді, і по піску, і по багнюці. Мозолі, збиті коліна. Це травматичний вид спорту, буває всяке. І розподілу на перешкоди для дівчат та хлопців немає. В перший день змагань в нас буде індивідуальний забіг. А через день я бігтиму вже в складі Національної збірної команди України. Там нас три дівчини», — розповідає спортсменка.

На проходження дистанції дається певний час. Не вклався — програв, не пройшов перешкоду — програв. До речі, якщо з першого разу не вдалося подолати перешкоду, можна спробувати ще раз, проте спочатку доведеться «сплатити штраф» — виконати кілька десятків ( в залежності від умов змагань) вправи бурпі. Якщо перешкода все ж нездоланна — доведеться жертвувати браслетом, який має кожен учасник забігу. Віддавши свій браслет, можна продовжувати змагання, але, навіть якщо фінішував першим, перемоги не отримаєш.

Випробувати себе в забігу з перешкодами може кожен бажаючий. Варто лише тверезо оцінити власні сили, зареєструватись, укласти договір, сплатити внесок. І — вперед. До речі, участь в таких змаганнях — задоволення не дешеве. Поїздки, реєстрація, харчування, проживання — все за власний рахунок. І цього разу участь Анастасії Коханчук в Чемпіонаті Європи забезпечили спонсор Studio&shop INNA BILA та інформаційний партнер TIMES ZT.

«Цей Чемпіонат Європи буде набагато складнішим за попередні Чемпіонати Світу. З усіх попередніх змагань зібрані найскладніші перешкоди, які встановлять на цьому Чемпіонаті. Братимуть участь спортсмени приблизно з 30 країн», — пояснює Анастасія.

Тренування у Насті проходять різноманітно. Фактично дівчина бігає вулицями міста, шукає перешкоди, де тільки може. Крім того займається кросфітом, флайстречінгом, аеростречінгом, флай йогою, пілоном, відвідує скеледром.

Активна, непосидюча й цілеспрямована Анастасія в перервах між тренуваннями бере участь у змаганнях — в різних регіонах, різній місцевості, з різними умовами та довжиною дистанцій. 

«В Білорусі в нас був забіг якраз на Великдень, через два тижні я знову поїхала туди на змагання, нещодавно я приїхала з відбірних змагань у Польщі і ось знову їду туди на змагання, вже на Чемпіонат», — розповідає Настя.

Такий насичений спортом спосіб життя дає плідні результати, дівчина досить часто займає призові місця на таких незвичних перегонах.

«Найчастіше в змаганнях з бігу з перешкодами я беру участь в командах — мене запрошують в різні міста. Адже команда складається з п’яти чоловік, і одним з членів обов’язково має бути жінка. І наші команди часто вигравали. Ще я досить часто беру участь в аматорських забігах по Україні, перемог безліч».

Про що найчастіше мріють дівчата? Про відпочинок на морі, нову сукню, прикрасу, коханого? Можливо й так. А от в Анастасії мрії зовсім інші.

«Про такі змагання я колись щось чула, якийсь час мріяла взяти участь, випробувати себе. Від знайомих почула про черговий забіг, він мав відбутись за дев’ять місяців. Але так довго я не витримала. Знайомі мені подарували реєстрацію на забіг, який проходив в Буковелі. Зима, гори, сніг. Я поїхала. Снігу по коліна. Ми бігали по Чорним горам. Протягом семи кілометрів була безліч перешкод. Прибігли на фініш мокрі, холодні, щасливі. Поки бігла, думала, ну навіщо воно мені треба? Що я тут роблю? Але на фініші зрозуміла, що хочу ще!»

Після першого снігового забігу були й інші, і навіть дуже болісні.

«У Львові був випадок, коли в мене було розтягнення пахових зв’язок — через брак досвіду не змогла правильно подолати двометрову стіну. А якщо ти не можеш одразу пройти перешкоду, то потрібно зробити тридцять бурпі. І далі вже бігла по трасі й задихалася. Було дуже боляче, навертались сльози, але я їх в собі душила, адже я — сильна, я не можу демонструвати слабкість. Через це й почалася задишка. Мені пропонували зійти з траси, викликати швидку. Але я, хоч і остання, добігла до фінішу. Отримала медаль і пішла до швидкої», — пригадує Анастасія.

Біг з перешкодами настільки захопив дівчину, що на щось інше часу в неї майже не лишається. По три тренування на день, і досить часто за межами Житомира, вимагає не тільки фізичних зусиль та бажання, але ще й часу. То ж на питання про хобі Настя тільки засміялася і на якийсь час замислилась. І за мить вразила відповіддю: «Вишивати люблю. Хрестиком. Ікони. Коли маю натхнення, просто можу до ранку сидіти. Свою першу вишиту ікону — Миколу Чудотворця закінчила і подарувала».