Через поширення у світі короновірусу українці з-за кордону масово повертаються в Україну з різних куточків планети. Однак є ті, хто вирішив залишитись за межами Батьківщини і проведе карантин там. Серед них є і бердичівляни. Ми зв’язались з ними у соцмережах і запитали про життя на карантині у різних країнах та чому люди не поїхали додому.
В Іспанії в Барселоні лишилась Карина Примак. Дівчина раніше працювала в одному зі ЗМІ Бердичева. Вона розповіла: до 12 квітня всі іспанці сидітимуть на карантині.
«Можна вийти в магазин, аптеку, якщо ти доглядаєш за літніми людьми. Зараз вже ввели формуляр, який потрібно заповнити перед тим як вийти з дому. Спочатку епідемії люди масово купували в магазинах все, що довго може лежати. Зараз в магазинах є все, але людей в них мало. Відстань між покупцями має бути до 2 метрів. В маленьких магазинах пускають лише по одному. Один скупився, вийшов, тоді заходить інший покупець. Якщо ти хочеш вийти в магазин, то можна лише в найближчий. Якщо йдеш в інший, поліція може зупинити і оштрафувати. Штрафи, якщо вийдеш на вулицю без поважної причини, від 100 до 30 000 євро! Може бути ще й до 4 років тюрми», – повідомила нам Карина.
З її слів, ціни на все особливо не змінилися. В аптеках захисних масок немає. Кожного дня о 20:00 люди виходять на балкони, аплодують і співають щоб підтримати лікарів. Дівчина каже: ніхто з початку карантину не сприймав все всерйоз, сиділи на вулиці, в барах і спілкувались. Але зараз, коли за добу помирають сотні людей, усі задумались і тепер дотримуються правил.
«Коли була можливість повернутися в Україну, я одразу сказала «ні», не хотіла наражати своїх батьків, сестру та племінницю на небезпеку. Можливо, поки я їхала б в аеропорт чи в літаку, чи до Бердичева, я десь би підчепила вірус. Я не хотіла б заразити когось ним. Та й на той час в Іспанії вже почалися епідемії, до України дійшла б також. Справа лише часу. В Іспанії хоча б лікування хороше. Влада виділила 200 мільярдів на боротьбу з епідемією. Військових навіть залучили. Вони дезінфікують будинки пристарілих, аеропорти. Та і після того, як я почула історію про повернення українців з Китаю, стало соромно за націю. Чому люди такі жорстокі стали? Вони не подумали, що на місці тих пасажирів могли б бути їхні родичі? Тому одразу ж і сказала, що не повернуся в Україну. Після карантину звичайно приїду всіх побачити, а поки карантин, то навіть в магазин не виходжу», – пояснює свій неприїзд в Україну дівчина.
Анна Павловська тривалий час працювала журналістом у Бердичеві. Протягом декількох років разом з чоловіком дівчина мешкає у Польщі. Карантин проводить у Познані.
«З понеділка працюю вдома. Наразі просто просять не виходити з дому без потреби, зачинені великі торгові центри, відчинені тільки продуктові супермаркети. Хоч і більшість з них змінила години роботи. Але враховуючи ріст кількості захворювань, певно з дня на день будуть зміни. Ціни лишилися на тому ж рівні. Після 15 березня був ажіотаж – змітали все з полиць, бо думали, що зачинять усе, але зараз заспокоїлось і все добре. Щодо захисту, то різне: ми для домашнього використання купили розчин для дезінфекції рук, маємо гумові рукавички. Люди шиють маски і передають їх у хоспіси та лікарні, тобто у місця, де перебувають найменш захищені», – повідомила нам дівчина.
Анна каже: не знає випадків, щоб Польща «виганяла» українців додому. Вона працює в агенції працевлаштування для людей зі Сходу (українців, білорусів та росіян). Говорить, що почастішали випадки, коли люди дзвонять і кажуть, що їхнє підприємство закрили на карантин і тепер вони не мають роботи.
«У нас як тільки оголосила Україна, що закриває кордон, дуже багато хто одразу ж виїхав сам. І продовжують виїжджати. Тому мені трохи страшно, бо ці люди можуть привезти пандемію в Україну», – додає Анна.
У місті Белхатув в Польщі працює ще одна бердичівлянка Яна Студзінська. Жінка довгий час працювала у Бердичеві в одній з газет.
«На вулицях зараз дуже мало людей, бiльшiсть по домiвках. Можна виходити тiльки до магазину, аптеки, на роботу. Не можна пiдходити до iншоi людини в магазинi ближче як на 1,5 метра. Продукти зразу розбирали, Але зараз все в достатнiй кiлькостi та за старими цiнами. Дуже подорожчали цiни у перевiзникiв, щоб дiстатись до кордону. По мiсту в недiлю я вiльно прогулялась, полiцейська машина проiхала повз. Ми забезпеченi всім вдосталь: продукти, медикаменти. На роботi працюємо в масках, на стiнi дезінфектор, де всi дезінфiкуємо руки перед обiдом, пiсля обiду, пiсля туалету. Пiд час карантину не можна розмовляти на роботi. У мене робоча вiза до початку липня. Не вважаю за потрiбне у панiцi розносити вiруси по свiту. Краще бути на одному мiсцi», – повідомила нам пані Яна.
З її слів, уряд України домовився з Польщею про допомогу українським заробітчанам. Тим, у кого закiнчується термiн перебування у Польщi, дозволено безкоштовно оформити карту побуту та спокiйно працювати далi, що й зробили деякi колеги жінки.
«Нiкого з країни не виганяли, навiть сказали, що не будуть на кордонi наказувати, якщо закiнчилась вiза. Виiжджали за власним бажанням, здiймаючи панiку. Поляки до нас ставляться дуже добре. Головне перетерпiти та дотримуватись загальних правил карантину. Хiба що нашим не всiм це подобалось, дехто не дотримується дисципліни. Але нас суворо попередили: порушникам спочатку буде попередження, а потiм виженуть з роботи», – додала бердичівлянка.
Що коїться через пандемію короновірусу у Німеччині запитуємо у Людмили Лауф. Жінка родом з Києва, понад 20 років живе у Німеччині. Людмила тривалий час є волонтером, яка з-за кордону привозить допомогу для малозабезпечених і військових в Україні. Разом з волонтерами з Бердичева не раз була в зоні ООС.
«Карантин у нас діє з 17 березня. Його спершу ввели частково, запропонували багатьом сидіти вдома. А з 22 числа у нас була заява Меркель і зараз діє заборона зустрічатись людям на вулиці, прогулянки більше 2 людей заборонені. Ніяких урочистостей, веселинок. Люди це все вітають і розуміють, що з цим шуткувати неможна. Магазини у нас майже всі позакривались, крім продуктових, аптек, заправок», – повідомила Людмила.
Жорсткий карантин, з її слів, найперше ввели у Баварії. Згодом підтягнулась решта країни. В магазинах покупці дотримуються 1,5-2-метрової дистанції; в супермаркетах встановили дезінфектори. Люди особливо не панікують, але 2 тижні тому у магазині був шок, багато що розкупили.
«З 18 березня всі полички знову повні продуктами, привезли картоплю, туалетний папір. У деяких магазинах є оголошення, що 1 людині видаватиметься по 2 пакети туалетного паперу і не більше. Та зараз люди уже нічого і не скупляють. Бо влада сказала, що це просто дурість, адже ніхто нічого не буде закривати. У звичайному магазині у нас можна купити спирт 98%, проблеми з дезінфікуючими засобами для обробки осель у нас нема. Підвищення цін я не помітила на прості продукти такі як цукор, масло, картопля, фрукти, овочі. Як буде далі – побачимо. Країна офіційно заявила, що допомагатиме малому і середньому бізнесу через цю економічну кризу. Робитимуть це для того, щоб люди не втратили свого бізнесу і роботи. Ті, у кого працює до 10 працівників, отримуватимуть від країни допомогу близько 9 тисяч євро у місяць», – додає жінка.
Окрім того Людмила розповіла цікавий парадокс: 20-го березня навіть було падіння цін на бензин, дизель коштував менше одного євро, чого не було протягом останніх 10-15 років. Загалом же через карантин життя у Німеччині має певні обмеження і дискомфорт. Не працюють перукарні, магазини будматеріалів. Але з останніми досі вільно можуть працювати фірми. Однак з людей ніхто не жаліється. Всі дотримуються вимог карантину.
Ми повідомляли раніше, як Бердичів готовий до карантину, а також про перший тиждень карантину і що буде з шпиталем для ветеранів війни у Бердичеві.
Будьте першим, хто прокоментував "Бердичівляни на карантині за кордоном і не хочуть їхати в Україну"