Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), який з’явився у багатьох українців через повномасштабне вторгнення ворога – це ніби невидима рана. Розлад заважає нормально спати, працювати, будувати стосунки та забирає віру й надію на щасливе майбутнє. Медіа починають активно інтегрувати цю тему у свої публікації, однак при репрезентації ПТРС потрібно знайти баланс між точністю та людяністю й зважати на багато чинників, щоб не створювати упереджено негативного, або ж занадто драматизованого, ставлення до цієї проблеми.
Актуальність теми підтверджують й останні статистичні дані. Згідно дослідженні Міністерства охорони здоров’я спільно з БФ «Майді», «Kantar Україна» та Інститутом соціальної та політичної психології НАПН, більша частина українців, а саме 52-57%, перебувають в зоні ризику розвитку ПТСР. Особливо критичною ситуація є серед людей, які отримали травматичний досвід протягом останніх шести місяців.
Незважаючи на ці дані, більшість українців оцінюють рівень свого ментального благополуччя відносно високо – це 6,7 балів з 9 можливих. На думку дослідників це можна пояснити тим, що це є результатом позитивного ставлення респондентів до самих себе. Однак, доволі тривожним фактом є те, що лише 13% українців, що пережили травматичний досвід, звернулися до фахівців зі своїми проблемами. Це показує, що навколо теми ментального благополуччя все ще існує стигма та страхи, а тому медіа повинні намагатися донести до аудиторії, що не треба боятися говорити про свій стан, особливо в наші часи.
Можна виділити такі поради для журналістів, що пишуть про ПТСР у контексті війни в Україні:
Обов’язково посилайтеся на перевірені дані від дослідників або представників ВООЗ чи МОЗ та наводьте думку психіатрів й психологів.
Важливо не намагатися «медикалізовувати» нормальні людські емоції, адже люди цілком можуть відчувати стрес після важких для них подій, але це норма. А ось ПТСР – це вже клінічний діагноз, який журналісти не можуть приписувати самостійно без заключення фахівців.
Якщо журналіст бере інтерв’ю, то важливо з розумінням ставитися до інтерв’юйованих. Потрібно пояснити ризики та отримати згоду, а також не тиснути, щоб отримати більше деталей.
Чудовим завершенням для матеріалів на цю тему було б вказання телефонів довіри або ж посилань на хороших спеціалістів чи центри підтримки.
Окрім висвітлення людських історій, варто вказувати статистичні дані або інформацію щодо ситуації з доступністю послуг та терапії в регіоні.
Уникайте надмірної драматизації. Цей діагноз не є легким, але він все ще піддається лікуванню, а тому не треба зводити постраждалих лише до ролі жертви. Важливо говорити про те, що рішення можливі.
Прикладом вдалого матеріалу є стаття з французького медіа Le Monde, яка була опублікована у червні 2025 року. В матеріалі було наведено особисті історії киян, що живуть під систематичними обстрілами. Крім цього в публікації було поєднано коментарі фахівців та наведено мапу послуг психологічної допомоги в місті. Поєднання емпатії та інформативності може створити хороший матеріал про ПТСР.
Таким чином, пишучи на такі теми варто пам’ятати про відповідальність та розуміти, що справді хороший матеріал здатний не тільки інформувати, але й допомогти людям у важких життєвих ситуаціях.
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), який з’явився у багатьох українців через повномасштабне вторгнення ворога – це ніби невидима рана. Розлад заважає нормально спати, працювати, будувати стосунки та забирає віру й надію на щасливе майбутнє. Медіа починають активно інтегрувати цю тему у свої публікації, однак при репрезентації ПТРС потрібно знайти баланс між точністю та людяністю й зважати на багато чинників, щоб не створювати упереджено негативного, або ж занадто драматизованого, ставлення до цієї проблеми.
Актуальність теми підтверджують й останні статистичні дані. Згідно дослідженні Міністерства охорони здоров’я спільно з БФ «Майді», «Kantar Україна» та Інститутом соціальної та політичної психології НАПН, більша частина українців, а саме 52-57%, перебувають в зоні ризику розвитку ПТСР. Особливо критичною ситуація є серед людей, які отримали травматичний досвід протягом останніх шести місяців.
Незважаючи на ці дані, більшість українців оцінюють рівень свого ментального благополуччя відносно високо – це 6,7 балів з 9 можливих. На думку дослідників це можна пояснити тим, що це є результатом позитивного ставлення респондентів до самих себе. Однак, доволі тривожним фактом є те, що лише 13% українців, що пережили травматичний досвід, звернулися до фахівців зі своїми проблемами. Це показує, що навколо теми ментального благополуччя все ще існує стигма та страхи, а тому медіа повинні намагатися донести до аудиторії, що не треба боятися говорити про свій стан, особливо в наші часи.
Можна виділити такі поради для журналістів, що пишуть про ПТСР у контексті війни в Україні:
Обов’язково посилайтеся на перевірені дані від дослідників або представників ВООЗ чи МОЗ та наводьте думку психіатрів й психологів.
Важливо не намагатися «медикалізовувати» нормальні людські емоції, адже люди цілком можуть відчувати стрес після важких для них подій, але це норма. А ось ПТСР – це вже клінічний діагноз, який журналісти не можуть приписувати самостійно без заключення фахівців.
Якщо журналіст бере інтерв’ю, то важливо з розумінням ставитися до інтерв’юйованих. Потрібно пояснити ризики та отримати згоду, а також не тиснути, щоб отримати більше деталей.
Чудовим завершенням для матеріалів на цю тему було б вказання телефонів довіри або ж посилань на хороших спеціалістів чи центри підтримки.
Окрім висвітлення людських історій, варто вказувати статистичні дані або інформацію щодо ситуації з доступністю послуг та терапії в регіоні.
Уникайте надмірної драматизації. Цей діагноз не є легким, але він все ще піддається лікуванню, а тому не треба зводити постраждалих лише до ролі жертви. Важливо говорити про те, що рішення можливі.
Прикладом вдалого матеріалу є стаття з французького медіа Le Monde, яка була опублікована у червні 2025 року. В матеріалі було наведено особисті історії киян, що живуть під систематичними обстрілами. Крім цього в публікації було поєднано коментарі фахівців та наведено мапу послуг психологічної допомоги в місті. Поєднання емпатії та інформативності може створити хороший матеріал про ПТСР.
Таким чином, пишучи на такі теми варто пам’ятати про відповідальність та розуміти, що справді хороший матеріал здатний не тільки інформувати, але й допомогти людям у важких життєвих ситуаціях.
Таїсія Виноградова
Роль відвертості: українські знаменитості про ментальне здоров’я
Будьте першим, хто прокоментував "Душевна війна: репрезентація ПТСР у ЗМІ"