Фізаліс - декоративна і солодка ягода з далеких країв: різновиди та використання. (ФОТО)

Сьогодні цю рослину з повзучим стеблом і оранжевими чи бурштиновими плодами можна зустріти у багатьох квітниках і на присадибних ділянках, але потрапила вона в Україну лише в 60-х роках минулого століття, а от батьківщиною фізалісу вважають Перу та Болівію.

У перекладі з грецької «фізаліс» означає «міхур». Інша його назва – мексиканський помідор. Синоніми – золота ягода, перуанська вишня, увілла, ананасова вишня.

Фізаліс відноситься до родини пасльонові. Його стебла у висоту можуть досягати від 0,4 до 3 м. Круглі, розміром з вишню, плоди фізалісу, маса яких не перевищує 5 г, оточені тонкою пергаментоподібною ребристою обгорткою з квіткового листя (відмінною особливістю фізалісу є наявність плівковою оболонки, яка демонструє плід у вигляді чохлика).

За будовою плід фізаліса — це ягода: шкірка тонка, м’якоть – желеподібна, прозора, світло-жовтого чи жовтогарячого кольору, дрібне насіння білого кольору розташоване в м’якоті і вживається разом з нею в їжу.

Смак плодів освіжаючий, солодкий, солодко-кислий або солодко-терпкий, нагадує ананас і маракую. Вживають фізаліс у свіжому вигляді як десертний плід. У зірваному вигляді може зберігатися до двох місяців при температурі від 0 до 1,5°С.

Існує декілька різновидів фізалісу: садовий, суничний та овочевий. Садовий фізаліс – багаторічна декоративна рослина з яскраво-оранжевими чашечками у формі дзвіночка, яка вирощується як квіткова культура.

Суничний фізаліс – однолітня культура з плодами бурштинового кольору, які на смак кислувато-солодкі, а їх маса 7-12 г. Використовується переважно у виробництві компотів і варення.

Фізаліс звичайний – (бабоштан, вишня польова, міхунка, міхурниця звичайна, мехунка, мохнухи, піхуниця, пухлятина, сердечник, шарикова вишня) – дворічна або багаторічна розсіяно запушена рослина родини пасльонових. Цвіте у червні – липні. Плід – округла оранжева ягода, захована в червоній розрослій чашечці, достигає у серпні — вересні. Росте у лісах, серед чагарників. Заготовляють стиглі плоди. Використовують їх свіжими або сушать, звільнивши від чашечки, яка отруйна. Цей вид не застосовують у їжу.

Овочевий або мексиканський фізаліс за біологічними особливостями наближається до помідорів, тому його ще називають мексиканським помідором. За біохімічним складом плоди не тільки не поступаються помідорам, а й за деякими показниками перевершують. Вони мають високий вміст пектину й оптимальне співвідношення цукру та органічних кислот. Це однолітня рослина, яка може бути як низькорослою, так і висотою до 1 м і більше. Плоди овочевого фізалісу бувають жовтого, зеленого та фіолетового кольору вагою від 30 до 70 г, розміщені в жовтих чашечках, які захищають їх не лише від хвороб і шкідників, але й від низьких температур.

Плоди фізалісу вживають як в сирому – в салатах, вінегретах, супах, для приготування овочевої ікри, так і в переробленому вигляді – готують компоти, варення, джеми, мармелад, желейні цукерки, цукати, начинки пирогів, киселі, пюре, солять і маринують як помідори, соуси, а також висушують як родзинки. Сушений фізаліс має солодкий смак, що нагадує смак родзинок, може бути використаний для компотів.

Важливо й те, що плоди фізалісу мають цінні лікарські властивості. Дозрілі плоди без чашечок використовують у харчуванні як дієтичний продукт, з них готують кондитерські вироби. З плодів отримують червону харчову фарбу, яку використовують для підфарбовування вершкового масла.

Фізаліс вирощується розсадним, безрозсадним способами, добре росте із самосіву. Це тіньовитривала, теплолюбна та невибаглива до ґрунтів рослина, однак вимоглива до вологості, особливо в ранній період розвитку. Оранжево-червоні плоди у своєрідних макінтошах (чашечках), дозрівають в червні–вересні. До жовтня можна збирати врожай навіть при нульовій температурі. Плоди збирають тоді, коли чашечки натягнуться і пожовкнуть.