Гендерне виховання: реальність і перспективи | Times ZT

Гендерне виховання: реальність і перспективи

Питання  правильного виховання людини завжди хвилює як фахівців, так і усіх пересічних громадян, адже через процес виховання відбувається формування нашої спільноти, генофонду нації, усвідомлення нею гуманістичних принципів і толерантних поглядів, в тому числі на гендерну рівність і гендерну свободу. Питання гендерної рівності нині не втрачає своєї актуальності, оскільки ми йдемо до цивілізованих демократичних відносин між людьми і побудови гармонійного суспільства без пригнічення через належність до певної статі.

Однак, сьогодні  в українському суспільстві можна нерідко споглядати випадки гендерної нерівності, утиску в правах тільки через належність до жіночої статі. Трапляються випадки гендерного утиску і на представників чоловічої статі, але рідше. Законодавчо закріплено правомірність участі жінки в суспільному й громадському житті, жінки володіють знаннями й досвідом роботи в різних сферах діяльності – економічній, фінансовій, політичній, гуманітарній тощо. Проте існує очевидна суперечність між законодавчим закріпленням принципів гендерної рівності та реальними соціальними процесами, а саме збережен­ням гендерних нерівностей практично в усіх сферах діяльності людини.

На прояви гендерної нерівності впливають стереотипи українського суспільства,  пов’язані із закріпленням сімейних та професійних ролей. Для жінок головними соціальними ролями є мати, господиня, кохана, а для чоловіків – професійні ролі у підприємництві, мистецтві, політиці. Чоловіків оцінюють за професійними успіхами, жінок – за наявність сім’ї та дітей. З гендерними стереотипами, нав’язаними чоловіками, досить часто пов’язують і характер та вид праці. Згідно з яких – сфера жінок – експресивна діяльність, у якій визначальним є виконавчий та обслуговуючий характер праці. Інструментальна сфера – сфера діяльності чоловіків, де головними є творчість, влада, сила.

Архаїчний розподіл гендерних ролей базується на утвердженні домінантної ролі чоловіка та підпорядкованості йому жінки. У ХХІ столітті відбувся злам стереотипів – жінки всього світу прагнуть відстояти своє право на вибір гендерної ролі в суспільстві, самореалізацію у професійній діяльності, власну свободу. Зміна стереотипного погляду на роль жінки та чоловіка в суспільній діяльності залежить від виховного впливу на дитину в родині чи поза нею. Гендерне виховання дитини зумовлено потребою часу, адже за умови належного виховання хлоп­чиків та дівчаток, юнаків та дівчат, їхньої орієнтації на партнерство та взаємозамінність у виконанні сімейних та соціальних ролей суспільство отримує гармонійний тандем однодумців.

Наріжним принципом гендерного ви­ховання є уникнення сексизму, тобто будь-яких проявів упередженості та дискримінації молоді, диференціації вимог щодо освоєння ними майбутніх, сімейних та громадських ролей на підставі належності до певної статі.

Гендерне виховання базується на таких підходах як однакові педагогічні вимоги, тон, зміст звертання до дівчат і хлопців, орієнтація на індивідуальний розвиток дитини, її здібності, уникнення статево типізованих моделей поведінки. Отже, при дотриманні основних підходів гендерного виховного впливу, вихователь може досягти основної  мети – виховання вільної, неупередженої особистості, яка обирає свободу дій і свободу творчості.

Гендерне  виховання дошкільнят: коли починати говорити дітям «про це»?

Новітні трансформаційні процеси у світовій спільноті і в нашій державі, початок ери повноправності буття жінки та чоловіка потребують глибшого осмислення соціально-психологічних механізмів набуття зростаючою особистістю гендерної іден­тичності як передумови повноцінної реалізації Я-жінки та Я-чоловіка. Усвідомлення малюками своєї ідентичності є психосмисловим утворенням, яке формується на перетині мотиваційної сфери та виховних впливів у структурі свідомості і є найдієвішою категорією розвитку дитини. Сьогодні самодостатність, особистісне зростання, креативність, розвиток внутрішнього світу жінки і чо­ловіка поступово стають першочерговими цінностями, оскільки свобода особистості може бути досягнута шля­хом саморозвитку, руйнацією стереотипів.

Період дошкільного дитинства – це той період, коли батьки і педагоги повинні  зрозуміти дитину та допомогти їй розкрити ті унікальні можливості, які дані їй власною статтю, якщо ми прагнемо виховати чоловіків і жінок, а не безстатевих істот. Від правильного виховного процесу в дошкільному освітньому закладі і вдома залежить статева ідентифікація, засвоєння дітьми ролей чоловіка і жінки, адекватне ставлення до статевих відмінностей. Гендерне виховання ставить своєю метою виховання дитини як представника певної статі, що поважає представників протилежної статі, засвоює норми таких взаємин. Гендерне виховання слід починати з раннього дитинства, інформацію про питання статі та статево-рольової поведінки треба надавати своєчасно в доступній для дитячого розуміння формі. Батьки мають знати, що підходи у гендерному вихованні дошкільників  повинні бути зорієнтовані на те, щоб малюки, ставши дорослими, змогли створити щасливу родину, побудувати гармонійні стосунки.

Особливості спілкування з хлопчиками та дівчатками мають різний характер. Батьки мають знати, що перед ними не просто дитина, а хлопчик, або дівчинка з властивим їм особливим сприйняттям оточуючого світу, тому слід дотримуватись таких правил і порад:

  • Ніколи не порівнюйте хлопчиків і дівчаток, не ставте одних у приклад ін­шим: вони такі різні навіть в одному біологічному віці – дівчатка зазвичай ви­глядають старшими, ніж ровесники-хлопці
  • Не забувайте, що хлопчики та дівчатка по-різному бачать, чують, відчува­ють на дотик, по-різному сприймають простір й орієнтуються в ньому, а голов­не – по-різному осмислюють усе, із чим стикаються у цьому світі.
  • Пам’ятайте, що коли жінка виховує і навчає хлопчиків, а чоловік – дівча­ток, їм мало допоможе власний дитячий досвід. Тож порівнювати себе в дитин­стві з дітьми іншої статі марно.
  • Не вимагайте від хлопчиків акуратності й старанності під час виконання завдань.
  • Не забувайте, що ми ще дуже мало знаємо про те, як нетямущий малюк перетворюється на дорослу людину. Є безліч таємниць у розвитку мозку та психіки, які недоступні нашому розумінню, тому основною, вашою заповіддю має бути «Не нашкодь!».

Відомо, що статева ідентифікація дитини відбувається уже до трьох-чотирьох років. Усі найважливіші якості особистості, задатки та здібності формуються саме в цьому віці. Гра є засобом формування гендерних якостей, тому забезпечення виховання дошкільників засобами ігрової діяльності є дієвою формою впливу на формування психічної статі дитини і засвоєння нею специфіки статі.

Анна ГАВРИЛЮК

Будьте першим, хто прокоментував "Гендерне виховання: реальність і перспективи"

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.


*