Істерики і капризи дітей: що робити батькам

Коли народжуються діти, усі батьки вважають їх найкращими, найрозумнішими, найчудовішими у всьому світі, але проходить якихось пару років і малеча вже починає командувати і маніпулювати своєю родиною. Досить часто спокійні і милі в ранньому дитинстві , надолужують втрачене у юному віці, протестуючи, заперечуючи прості істини й іноді буває таке враження, що рідне янголятко підмінили.

Старше покоління звісно звинувачує молодь у неправильному вихованні своїх дітей, бо ж в їхніх сім’ях ніколи не було подібних істерик, а все тому що була тотальна строгість: «і нічого, виросли, не переламались», забуваючи, що саме після такого виховання на планеті додалося ще одне покоління з букетом комплексів і образ.

Йдучи від зворотнього, багато батьків дозволяють дітям майже все, а ті звісно користуються вседозволеністю на сто відсотків і дуже дивуються коли все ж колись треба робити так, як хочеться мамі і татові, а тоді починається істерика. Батьки хочуть, щоб їх зрозуміли, прислухались, але діти яких не навчили іти на поступки, звісно будуть вимагати своє, і хто переможе у цій схватці ніхто не знає.

Що ж робити з цією ситуацією, як виявити причину такої поведінки і виховати чемну, добру і врівноважену дитину.

Найчастіше від істерик і капризів страждають дво-трирічні діти та їхні батьки. Причинами такої поведінки можуть бути різні фактори, одним із таких є  банальна неможливість виражати свої емоції іншим шляхом. Малеча у віці трьох років ще не вміє стримувати свій сум, страх, невдоволення. Дитяча мова не може передати усю гамму почуттів і переживань. Коли дитя рюмсає, кричить, стукає кулачком по столу, або ніжкою об підлогу, – це не є театралізованим дійством, це є природна реакція на ситуацію. Зовсім інше діло коли дитина капризує і вимагає щось нездійснене, наприклад зірвати місяць з неба. У таких випадках на капризи краще не звертати увагу і переводити все на позитив.

Щоб уникнути нападів істерики у дитини, краще за все просто не доводити до цього. Уникайте конфліктні ситуації, не провокуйте свою дитину на ймовірний стрес. А саме: якщо ви знаєте що ваша дитина буде галасувати в супермаркеті у відділі іграшок, то краще оминути іншим шляхом цей злощасний відділ. Якщо ви купили цукерки і не хочете, щоб дитя їх з’їло за раз, або зчинило істерику краще їх прибрати з поля зору десь у шафу.

Дуже добре під час назріваючої істерики направити  увагу дитину на щось інше. Перефразовуйте свої слова на позитивний лад. Наприклад якщо малюк хоче саме зараз з вами пограти, а ви якраз займаєтесь важливими справами, не відмовляйте йому зовсім, і не кажіть що пограєте з ним через п’ять хвилин. У цьому віці дітям що хвилина, що година однаково довго. Краще погодитись і пояснити, що саме ви повинні зараз зробити, і після цього можна вже і пограти. І нічого якщо бабусі скажуть, що онук повинен розуміти, як себе потрібно поводити дома, в гостях, магазині, свідомо відмовлятися від не потрібних йому речей. Нікому і нічого він не повинен, кожна дитина розвивається індивідуально, згодом завдяки соціалізації і спокійним розмовам з батьками дитина звісно зрозуміє, що не всі іграшки планети належать йому і коли хочеш щось взяти то треба спочатку спитати дозволу.

Ще одною причиною ймовірних істерик може бути недосип і перевтома як у 3 роки, так і в 8 і 15. У цей період дуже важливо щоб малеча спала потрібну кількість годин як вночі, так і вдень. Вчені давно довели що діти які достатньо висипаються, розвиваються набагато краще, ніж ті хто недосипає. Для нормального розвитку діти повинні спати у різному віці 8-15 годин на добу. Показники психологічного, емоційного і фізичного розвитку дуже красномовно про це свідчать. Якщо якраз на цей час у батьків випадають нагальні справи, краще їх перенести і не змінювати дитячий розклад. Правильний режим дня врегулює і покращить настрій не тільки дитини, а і мами.

Також дуже нервові і роздратовані діти у період ослабленого імунітету, тобто під час хвороб. Найменший подразник може спричинити істерику. У цей період, батьки повинні бути терпимими до своїх чад.

Реакція на будь яку істерику повинна бути спокійна, ні в якому разі не намагайтеся перекричати дитину, не стидіть її, вона вас все рівно не почує і в жодному разі не піднімайте руку на малечу. Як би вам не було важко, краще в момент істерики залишити дитя у спокої, і тільки після того коли вона заспокоїлась можна пригорнути до себе і спокійно поговорити про її поведінку. Хваліть її за те що вона заспокоїлась, ставте акцент на хороших якостях дитини, але при цьому не поступайтесь, не виконуйте її забаганки, якщо в цьому немає сенсу. Краще переведіть увагу на інший об’єкт, розсмішіть її, поцілуйте, нехай дитина відчуває вашу любов.

У 7-10 років, у дітей також дуже часто можна побачити сльози на пустому місці, першокласники не хочуть вставати з ліжка, а третьокласники ненависно дивляться на уроки. Здається це просто лінощі і капризи. Ще не сформований організм повинен час від часу відпочивати, а замість цього діти лягають пізно, встають рано, цілий день проводять за уроками, а вечором після домашнього завдання замість того, щоб побігати на свіжому повітрі, грають у комп’ютерні ігри, або дивляться телевізор.

Також в цей період дуже важливим фактором є збалансований раціон дитини, так як на вивчення нових предметів дитина витрачає багато енергії, її треба надолужувати вітамінами. А якщо дитина харчується переважно вуглеводами і зовсім не споживає багатої на вітаміни їжі, нервова система виснажується і призводить до істерик. Ще треба наполягати на режимі дня, але не бути дуже суворим до дитини. Якщо режим і харчування у нормі, а маленький школярик все рівно часто плаче, нервує, доводить вас до нервового зриву своїми істериками, можливо йому просто не вистачає вашої уваги і в такий спосіб він намагається її привернути.

Як часто ви проводите час разом зі своєю улюбленою донечкою або синочком?

Чи часто ви питаєте про їхні мрії, вподобання?

Коли останній раз ви ганяли м’яча із сином на ґанку, або прикрашали будиночок для ляльки?

Спілкуйтеся зі своїми дітьми, діліться з ними своїми думками на ту чи іншу тему. Слухайте їхні розповіді про героїв мультиків, будьте добрим товаришем своєї кровинки. Так в майбутньому у вашого чада 100% буде кращий друг і наставник. Краще просіть щось зробити, замість вимагання. Не налягайте, не підганяйте їх, довіртеся часу і згодом маленькі лялечки перетворяться у справжніх метеликів. І звісно не забувайте дарувати їм свою ніжність і ласку.

Дивіться також: Як забрати у дитини смартфон і повернути їй дитинство та Девіантна поведінка підлітків в сім’ї або чи не пора нам придивитися до наших дітей?