Житомирянин Микола Кафтанюк створює вироби із дерева| Times ZT

Два роки тому Микола Кафтанюк зробив перший виріб із дерева та епоксидної смоли . З того часу має таких уже більше 200, переважна більшість з яких – столи та годинники.

Цю справу називає своїм хобі й сам у захваті від результатів, адже обожнює те, що робить.

Спеціальної освіти й попередніх навиків з використанням цієї техніки не мав взагалі. До того міг хіба зробити стільця для своїх дітей. Втім, зізнається, що всередині завжди жила любов до дерева і виробів з нього.

“Приглянулися мені в інтернеті такі вироби. Почав вивчати технологію, переглядав відео. У роликах все поверхнево і ніхто не виказує свої секрети майстерності. Шляхом проб та помилок я зробив кришку для стільця, – згадує Микола. – З першого разу не вийшло, весь клей витік на підлогу. Лише з третього разу вдалося. З ніжками програвся ще довше. Далі задумав зробити складніший варіант – стіл зі стільцем. Передав його доньці у Польщу. Всі були в захваті, а мені це, звісно, додавало натхнення. Після цього взявся за годинник і потім він теж поїхав до комплекту. Потрохи я підкупляв інструмент і опановував його. Як то кажуть, не святі глечики ліплять. Зараз використовую звичайний набір – лобзик, болгарка, різні види шліфувальних машин. Загалом, цей вид робіт дозволяє втілювати неймовірні задумки та працювати з деревиною, що має явні недоліки з погляду столярної справи. Та саме це робить кожен виріб по-справжньому унікальним та ексклюзивним, повторів не існує”.

Матеріали чоловік шукав самостійно, де тільки міг. Частину деревини привозили знайомі, щось брав у людей з того, що мали спалити. Наразі демонструє заготовки. Їх стільки, аби встигав переробляти. Микола розповідає, що дерево саме пішло до нього, знаходив найпричудливіші варіанти з неймовірними малюнками. На одній заготовці можна роздивитися ембріон, на іншій – птаха. Вони вже стали годинником та столиком, які слугують у побуті новим господарям.

Майстерню Кафтанюк облаштував у Житомирі, потрохи налагоджував виробництво, але усі плани поламала війна – пішов добровольцем у територіальну оборону, діяльність поставив на паузу. До речі, один з його виробів – годинник, можна придбати з аукціону, який влаштувала місцева волонтерка. Таким чином планують зібрати кошти на потреби військовослужбовців.

“У перші дні повномасштабного вторгнення росіян стояв на блокпосту, а зараз перебуваю в ТРО нашої громади. Кілька місяців не робив нічого взагалі, але врешті знов повернувся до своєї улюбленої справи. Насправді, війна все зруйнувала і на основній роботі, і у хобі, але зібрався з силами і почав працювати, – продовжує житомирянин. – По-перше, це гарний спосіб відволіктися від трагічних реалій сьогодення, а по-друге, продаючи вироби, маю можливість частину прибутку переказувати на потреби ЗСУ. З цієї причини долучився й до аукціону, щоб направити виручені кошти для наших захисників. Благодійністю планую займатися аж до нашої перемоги”.

У своїй роботі майстер віддає перевагу кільком породам дерев – горіх, клен,тополя капова, інколи дуб чи яблуня. Проте, горіх і клен – його улюбленці, адже дарують безмежний вибір візерунків.

Асортимент виробів достатньо широкий – декоративні світильники, табуретки, різноманітні годинники, розноси, столики журнальні і підставки, а також великі столи. Для їх виготовлення додатково звертається за допомогою до “станочників”, бо там не обійтися без калібрування. Це потрібно для того, щоб мати ідеально рівну поверхню стола.

“Спочатку робив меблі та годинники для себе та знайомих. Потім почали купувати інші, в основному на подарунки. Не велика частина продається через інтернет, маю професійну панель в мережі Інстаграм, де представлені вироби, – додає Кафтанюк. – За майже два роки роботи вироби поїхали до Німеччини, Польщі, Узбекистану, Швеції, Туреччини, США та Великобританії”.

За словами майстра, процес роботи достатньо складний. Для прикладу, розповідає про виготовлення годинників. Їх робить без замовлень, на свій смак і під настрій. Заходить в майстерню та перебирає дерев’яні зрізи, які у подальшому стануть основою. На початковому етапі з годинниками були складності, оскільки треба було знайти механізми, стрілки, цифри. Крок за кроком усе знайшлося і вирішилося.

Отож, для майбутнього виробу Микола Кафтанюк обирає заготовку, в якій варто роздивитися шедевр, обробляє її під розміри, додає авторські “викрутаси”, шліфує, виготовляє форму і заливає клеєм у кілька етапів, а також супроводжує висихання із дотриманням температури та видалення повітряних бульбашок.

Через 4-5 днів форму розбирає, дістає заготовки, доливає клей у пори, проводить чистове шліфування, фрезерування для механізмів, а далі лакує у 3-4 шари, полірує і клеїть цифри та стрілки, встановлює механізм і “серце” годинника – батарейку.

“Процес доволі клопіткий, але я отримую задоволення від роботи, а ще більше – від кінцевого результату. Вироби – шикарні і всі різні. Тільки одних годинників маю десь 80 за півтора року. Сам дивуюся, коли встиг стільки наробити”, – каже на останок майстер.