Житомир – одне із тих міст, якому складно визначити свою економічну роль. Але якщо подумати, у міста є історія, якої немає в жодного іншого українського міста. Тут народився Сергій Корольов – конструктор, з іменем якого пов’язують запуск першого штучного супутника Землі та політ першої людини в космос.
Здавалося б, ідеальна основа для бренду. Місто, звідки почався шлях людства до зірок. Звучить сильно. Але чи відчувається це в самому Житомирі?
Головне, що тут є про це, – Національний музей космонавтики імені Сергія Корольова. Історія музею почалася ще у 1970 році з меморіального будинку, де народився конструктор. А у 1991 році відкрилася експозиція «Космос» – ровесниця незалежної України. У 2021 році музей отримав статус національного. Його колекція налічує понад 25 тисяч предметів, а за роки незалежності тут побували понад три мільйони відвідувачів.
До великої війни музей приймав у середньому близько 100 тисяч людей на рік, а рекордний показник сягав 173 тисяч. Сюди приїжджали і школярі, і іноземці, а екскурсії проводили не лише українською, а й англійською та німецькою.
Проте вже тоді в музеї говорили про проблему: експозиція роками залишається майже незмінною, і заклад чекає на реконструкцію. Музей навіть подавався на державну програму «Магніти України», розраховуючи отримати кошти на оновлення.
Сьогодні умови ще складніші. Через воєнний стан у музеї одночасно може перебувати не більше однієї групи до 30 осіб на годину. Під час тривоги експозиції закривають, а відвідувачі разом із працівниками йдуть до укриття.
І тут виникає головне питання. Про космос у Житомирі – лише музей і не більше?
У місті є майдан Корольова і пам’ятник конструктору. Час від часу про Житомир згадують у національних новинах – наприклад, коли кілька років тому Президент запросив до музею Ілона Маска. Але цілісної історії «космічного міста» так і не склалося. Немає фестивалю, заради якого їхали б з усієї країни. Немає освітнього центру чи літнього табору для дітей, захоплених наукою. Немає туристичного маршруту, який утримав би гостя в місті хоча б на вихідні. Людина приходить у музей, проводить там кілька годин – і їде далі, на цьому все.
Є і складніший момент. Корольов працював на радянську космічну програму. Тому сьогодні важливо, як саме розповідати цю історію. Сам музей прагне, щоб його сприймали саме як Національний музей космонавтики України, і дедалі більше уваги приділяє внеску українських інженерів і науковців. Працівники музею зазначали, що відвідувачів найбільше цікавлять саме експонати, створені українськими фахівцями. І це правильний напрям: не прив’язувати бренд міста до однієї постаті радянської епохи, а говорити про космос як про українську науку і майбутнє.
Чому ж легенда так і не стала роллю?
Річ у тім, що бренд – це не лише гарна історія. Це система: інфраструктура, події, освіта, бізнес, який на цьому заробляє. У Житомирі є історія, але немає системи навколо неї. І в цьому прослідковується та сама проблема, про яку я писала раніше: окремі ініціативи існують, але не складаються в єдину картину.
Як могло б бути інакше? Цікавий приклад – американське місто Гантсвілл в Алабамі. Колись звичайне провінційне місто стало відомим як «Ракетне місто» завдяки космічному центру. Там поєднали музей, знаменитий космічний табір для дітей і підлітків, наукові програми та підприємства галузі. У результаті космос став і туристичним магнітом, і частиною економіки.
Житомиру не потрібно копіювати американський масштаб. Але кілька кроків цілком реальні навіть зараз. По-перше – освітні програми і табори для школярів з усієї України: астрономія, ракетомоделювання, STEM-заняття. По-друге – щорічна подія, пов’язана з космосом і наукою, яка давала б привід приїхати саме сюди. По-третє – партнерство з українськими космічними компаніями та університетами, зокрема місцевими. І, нарешті, сучасна оновлена експозиція, яка розповідає не лише про минуле, а й про те, що Україна робить у космосі сьогодні.
Цікаво, що інтерес до цієї теми живий і нині. Нещодавно військовослужбовець з Житомирщини передав до музею власну колекцію космічних експонатів. Значить, людям це важливо.
Житомир має те, чого не можна вигадати чи купити, – справжню історію. Питання лише в тому, чи зможе місто нарешті перетворити її з музейного експонату на свою роль.
ОЛЕКСАНДРА СУПРУНЕЦЬ
Будьте першим, хто прокоментував "Місто Корольова без космосу: чому Житомир не перетворив свою легенду на частину економіки"