«Попереджений — значить озброєний!» Поради батькам про те, як говорити з дітьми про сексуальне насильство (ВІДЕО)

За статистикою Ради Європи кожна п’ята дитина в Європі хоча б раз в житті зазнавала сексуального насильства. У 75% випадках гвалтівниками є знайомі дітей, 25% — абсолютно не знайомі. В 45% випадків ґвалтівником виступає родич, 30% — дальній родич, чи наприклад, товариш брата, вітчим. Для того, щоб уберегти свою дитину від насильства, потрібно з нею про це говорити. Проте часто батьки не вміють, або ж бояться говорити з дітьми про сексуальне насильство. З чого ж слід почати?

Іноді діти навідріз відмовляються говорити з батьками на такі теми через ряд причин:

  • Бояться, що їх будуть сварити.
  • Думають, що їм скажуть «сама винна/сам винен».
  • Вважають, що батьки не здатні нічим не допомогти.
  • Бояться, що їм просто не повірять.
  • Не хочуть вас засмучувати та розчаровувати.

Фахівці з питань сексуального насильства над дітьми радять батькам починати з пояснення, що таке власні кордони. Почніть розмову в спокійному тоні, без хвилювань і незручних пауз: «Сонечко, хочу поговорити з тобою про дещо важливе». Слід розуміти, що вікові відмінності дітей потребують різного підходу. Не можна до дворічної дитини підійти і прямо говорити про сексуальне насильство, навряд у такому віці вона щось зрозуміє. Для дітей від двох років компанія «Один із п’яти» створила 30-секундний мультфільм та розробила «Правила нижньої білизни». Суть його полягає в тому, що інші люди не повинні торкатися тих частин тіла дитини, які зазвичай прикриті білизною. І діти не повинні торкатися інших людей у цих місцях.

Пояснення «Правил нижньої білизни» складається з п’яти правил абревіатури PANTS (труси):

  • P — «Private are private» (Приватне — це приватне). Інтимні частини тіла — твоя власність.
  • A — «Always remember your body belongs to you» (Завжди пам’ятай: твоє тіло належить тільки тобі). Кожна дитина може відмовитися від дружнього поцілунку чи обіймів будь-якої людини, якщо вона цього не хоче. Треба вчити дитину говорити «ні».
  • N — «No means no» («Ні», значить «ні»). Треба пояснити дитині, що погано, якщо хтось розглядає її статеві органи. Навіть лікарі повинні робити це в присутності батьків.
  • T — «Talk about secrets that upset you» (Говори відкрито про секрети, які тебе засмучують). Дорослі повинні створювати дружню атмосферу, аби діти ділились з ними таємницями.
  • S — «Speak up, someone can help» (Розкажи все як є — хтось допоможе тобі).

Крім цього існують і правила для самих же батьків, яких вони повинні дотримуватися:

  1. Стукати до кімнати дитини і входити, коли вона це дозволить. Таким чином дорослі показують, що поважають право на приватність дитини.
  2. Не допускати нормалізацію насильства. Зазвичай, діти батьків, які чинять домашнє насильство, самі стають жертвами або насильниками.

Якщо дитині 6-7 років, секс-педагоги радять пояснити, хто такі ексгібіціоністи (люди, які демонструють свої статеві органи — ред.) і як на них реагувати. Адже дуже часто просто повертаючись зі школи, діти можуть натрапити на таких людей і просто розгубитися. Зазвичай, ексгібіціоністи намагаються домогтися збентеження, страху, цікавості. Тому дитині треба пояснити, що варто ігнорувати збоченця і швидше рухатись до людного місця. Фахівці радять пояснити, що треба бігти з криками «Пожежа!» в бік інших людей, якщо чоловік наближається або намагається заговорити.

В молодших класах є уроки, які присвячені сексуальному вихованню, де це може пояснюватися. Але якщо ні, то батьки повинні це робити самостійно. Для того, щоб їм було простіше говорити на такі теми, анімаційна компанія «Blue Seat Studios» розробили мультфільми, які пояснюють чому людина вирішує, що робити зі своїм тілом, і чому слід говорить «ні». 

У віці 7-9 років психологи радять говорити з дітьми про фроттерістів (люди, які відчувають задоволення, коли труться геніталіями об інших — ред.). Зазвичай, це буває в людних місцях, найчастіше — у громадському транспорті. Дитина має знати, що в такому випадку їй потрібно відійти від цієї людини, вона не повинна боятися вийти з цього транспорту й сісти на інший, навіть якщо вже заплатила водієві. Ніякі гроші не варті психічного розладу дітей. Ще можна обернутися та голосно сказати: «Припиніть мене торкатися». Часто інші пасажири заступаються за дітей.

В 9-11 років з дітьми вкрай важливо поговорити про згвалтування. Вони повинні розуміти, чим згода відрізняться від незгоди. Знову ж таки можна показати повчальні мультфільми, наприклад, «Чай і згода» від Еммеліни Мей та анімаційної компанії Blue Seat Studios. У ньому йдеться про те, як людина може відмовлятися від сексу на прикладі чаю.

На думку фахівців із сексуальної освіти, коли дитині 12-18 років, вчителям та батькам варто обговорити з нею такі питання:

  • побачення (де можуть відбуватись, що допустимо, а що ні);
  • утримання від статевих контактів (пояснити, що стриманість — це не шкідливо і не небезпечно для здоров’я);
  • контрацепція, презервативи (чому презервативи — найкращий спосіб контрацепції, а вікових обмежень для покупки кондомів немає);
  • межі сексуальних відносин (як ставити сексуальні кордони; чому зупинити секс можна в будь-який момент; як згода на секс не означає згоду на все; як реагувати на чуже «ні» і говорити своє);
  • ВІЛ/СНІД (способи передачі, як себе захистити, чому важливо проходити тестування щороку);
  • сексуальні домагання (що робити, якщо тебе примушують до чогось, домагаються, роблять непристойні пропозиції, торкаються без згоди);
  • зґвалтування на побаченні (інструкція, що робити, якщо таке сталося);
  • що робити, якщо дівчина думає, що вагітна.

Крім розмов можна дітям давати читати книжки, які б задовільнили інтерес та застерігали, звичайно ж з урахуванням вікових відмінностей.

Для дітей віком від 2 до 10 років підійде така література: 

  • «Моє дивовижне тіло», Рут Мартін, Аллан Сандерс (2-3 роки);
  • «Хто ховався в маминому животі», видавництво «Веско» (3-5 років);
  • «Малечі про інтимні речі», Юлія Ярмоленко (4-9 років);
  • «Не в капусті й не лелека», Анна Герцог, Жоэль Турлоніас (2-8 років);
  • «Майя та її мами», Лариса Денисенко, Марія Фоя (4-10 років);
  • «Відверта розмова про «це» (5-10 років);
  • «Звідки я взявся? Правдиві відповіді на „незручні“ запитання», Хосе Р. Діас Морфа, Катерина Марассі Кандія, Пілар Мігальон Лопесоса, Мерседес Палоп Ботелья (5-10 років);
  • «Велика книга почуттів», Ґжеґож Касдепке (4-10 років);
  • «Мія дорослішає» і «Бруно дорослішає», Моніка Пейткс (8-10 років);
  • «Як я дорослішаю», Аніта Найк, Філ Вілкінсон (7-12 років);
  • «Книжка, яка нарешті пояснить тобі геть усе про дівчаток і хлопчиків», Франсуаза Буше (9-13 років);

На 10-18 років:

  • «Бути мною», Анна Хьоглунд (10-14 років);
  • «Підліткам про важливе. Просто й доступно», Юлія Ярмоленко, Марина Діденко (10-18 років);
  • «#Я не боюсь сказати», Настя Мельниченко (10+);
  • «SEX. Наука в коміксах», Ларрі Гонік (16+);
  • «Приховане диво. Вся правда про анатомію жінки» (14-18 років);

Пам’ятайте, що саме ви, батьки та вчителі, можете допомогти вашим дітям, адже попереджений — значить озброєний! Про це варто говорити, а не замовчувати.

Будьте першим, хто прокоментував "«Попереджений — значить озброєний!» Поради батькам про те, як говорити з дітьми про сексуальне насильство (ВІДЕО)"

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.


*