Проект ESCAPE: Садиба Прушинських-Оржевських

Садиба Прушинських-Оржевських в селі Нова Чортория Любарського району Житомирської області складається з палацу, парку, церкви-усипальниці, в’їздної брами з прибрамним будиночком, парового млина.

Пам’ятка архітектури національного значення. Датується 18-19 ст. Після Жовтневої революції маєток перейшов у власність Радянської влади, і у 1920 році на його базі було створено Волинський аграрний технікум.

Юзеф або Кароль Прушинські є вірогідними засновниками палацу (його вважають спорудою початку ХІХ ст.). Тоді ж заснували парк.

Новий господар князь Оржевський в 1880-х роках розпочав грандіозну перебудову. Палац став двоповерховим, реконструювали фасади, з’явилася огорожа, прибрамний будинок та господарські приміщення. У 1897 році генерал Петро Оржевський тільки закінчив реконструкцію маєтку і відразу помер.

В 1907р. була збудована капличка-мавзолей. У другій половини ХІХ ст. побудували низку господарських споруд. Остання господиня палацу в Новій Чорториї княгиня Наталія Іванівна Оржевська – особистість безумовно яскрава і заслуговує пам’яті нащадків. Вона народилася в Санкт-Петербурзі в родині генерала від кавалерії Івана Федоровича Шаховського, який командував в свій час корпусом в Житомирі. У двадцять чотири роки вийшла заміж за товариша Міністра внутрішніх справ Петра Васильовича Оржевського.

Поки Наталія Іванівна в період громадянської війни, ризикуючи життям, вся віддавалася діяльності в житомирському благодійному братерстві, безхазяйний, але не зруйнований селянами палац, зіграв історичну роль як місце перебування українського національного лідера Симона Петлюри та командування Українського війська.

4 грудня в Новій Чорториї відбулося остання нарада Петлюри з командирами Армії і членами уряду УНР. Всі констатували повний крах регулярної армії УНР. Петлюра знову поставив питання про свій переїзд до Польщі і передачу всіх повноважень Раді міністрів. Прозвучали пропозиції продовжити боротьбу і здійснити «партизанський рейд» на Київ. Але було прийнято рішення про розпуск армії і перехід її на партизанський становище. Хоча денікінці вже відводили свої війська від петлюрівського фронту … Протримайся війська УНР на фронті ще вісім днів (а в армії Петлюри ще перебували до 7000 бійців), і вони зайняли б знову великі українські території. І хто знає, як тоді склалися б подальші події …

Хочете дізнаватись більше? Підписуйтесь на наш канал)