Проект #ЗвичайніЛюди : Ірина Вознюк

Команда журналістів Times.Zt. продовжує пошуки звичайних на перший погляд людей, які попри свій хист і талант, є невідомими пересічними житомирянам. А можливо це тільки до цього моменту вони були невідомими?! Зустрічайте! Сором’язлива молода дівчина, яка зруйнувала стереотип про роботу за фахом, як запоруку успішного життя, яка не дивлячись на стіну непорозуміння із усіма своїми родичами, окрім сестри, вирішила йти до своєї нової мрії та за рік пройшла шлях від учениці до викладача з макіяжу студії краси «INNA BILA».

Розкажіть про свою сім’ю, дитинство, яким воно було? Ваші спогади, мрії?

Я народилася в Житомирській області, у селі Волосів Андрушівського району, що за 30 кілометрів від Житомира. Селище це невеличке, населення якого ледь сягає 700 людей. Сім’я в мене сама звичайна: мати – домогосподиня, батько – водій, є брат та сестричка. У дитинстві я думала тільки про медицину, допомогу людям, це вже потім все в моєму житті стрімко перевернулося. До речі я  не була в школі відмінницею, оцінки отримувала на рівні «задовільно» та «добре». Улюбленим предметом були біологія та хімія. Я себе бачила медиком-фельдшером та стрімко йшла до своєї мети. Після закінчення сільської школи для здобуття фахової освіти вступила до Житомирського Інституту медсестринства. Так за фахом я – медичний працівник. Пропрацювавши чотири роки у лікарні, я зі своїм відділом підпала під скорочення. Власне, втративши роботу, я й почала замислюватися що ж мені робити надалі із своїм життям. Час не стоїть на місці, маленька дівчинка вже стає дівчиною та приходить усвідомлення, що саме тобі більше до душі, та до чого тебе тягне.

Від кого Ви вперше почули слово «візаж»? Як потрапили в цю магічну атмосферу пудри та блискіток?

У підлітковому віці я багато передивлялася журналів, статей, картинок, але все це здавалось чимось дуже далеким від звичайної дівчинки з периферії. Тоді навіть ніхто й подумати не міг, що мені варто було всього лише стати клієнткою салону. І тут все закрутилося!! Побачивши в соцмережах оголошення про курси візажу, я без вагань прибігла на перший урок.

Школа візажу- це забавки дорослих чи дійсно важке навчання?

Як перший раз, у перший клас з першою вчителькою: так і ми – все починали з нуля. Моєю ж першою вчителькою стала Інна Біла. Протягом 1,5 місяця з періодичністю кожні два дні тривав наш вишкіл за спеціальністю «феї краси» (сміється). З кожного уроку я виходила з широко відкритими очима, бо знання, що ми отримували дійсно були унікальними в своєму роді, тим паче, що отримували ми їх від такої досвідченої майстрині, як Інна. Звичайно, що вона багато критикувала, стояла поруч з кожною нашою роботою, мало не била пензликом по голові, але це було того варте! Зараз я їй надзвичайно вдячна за таке суворе відношення та скептицизм до наших робіт. Це надзвичайно мотивувало: тобі хотілося, як то кажуть в спортсменів «бистріше, вище, сильніше», якомога краще все зробити, щоб отримати схвальний відгук Інни про свою роботу.

Хто став вашим першим клієнтом?

Ох-х-х… це була наречена!!(посміхається) Ще під час навчання, нам Інна розповідала, що наречені це самий вибагливий тип клієнтів. Так як закріпилося це кліше – то варто було тільки побачити по записам: «макіяж, макіяж, весільний макіяж!…». Руки починали труситися, з’являлося хвилювання  та повне нерозуміння з чого починати роботу, за що хапатися. На старті роботи в салоні, мені частіше, ніж іншим траплялося робити весільні макіяжі, та це слугувало неабиякою закалкою. Так я і переборола свій найбільший страх.

Що наданий момент вже є в скарбничці ваших професійних досягнень?

Наразі, я сама є викладачем школи візажу, чим неймовірно пишаюся! І вже на правах викладача, я випустила трьох дівчат за напрямком «Макіяж» та трьох дівчат з моделювання брів. Всім своїм ученицям я раджу не закидати роботу по закінченню курсів, необхідно постійно набивати руку та відпрацьовувати навички: це як з іноземною мовою – без практики все швидко забувається. Тут мені дуже повезло, що по закінченню мого навчання, мені одразу запропонували роботу.

Який характер має бути у людини, що кожного дня чаклує над клієнтами в студії краси, адже Ви по роботі стикаєтеся з різними людьми?

Наведу власний приклад: мені вже згодом озвучили, що взяли на роботу в тому числі за мій гарний настрій та внутрішній спокій. Це дійсно є важливими складовими успішного макіяжу. Якщо ти ходиш «з хмарою над головою» негатив неодмінно перейде на клієнта, його макіяж, і тіні не будуть до очей пасувати і стрілочка рівно не виведеться. А люди дійсно трапляються різні. «Найулюбленіший» випадок, коли клієнт приходить з картинкою та вимагає дива. Тут вже починаються вмовляння, підбір кольорової гами, технік макіяжу, згідно до розрізу очей, зачіски, форми обличчя і так далі. У більшості випадків аргументи спеціалістів перемагають та всі залишаються задоволеними результатом.

Чи доводилося Вам працювати із зірками?

Мій шлях до зірок, а точніше до можливості робити мейки зіркам ще попереду, але вже можу похизуватися, що був шанс доторкнутися до прекрасного – разом з іншими майстринями співпрацювала над образом Ніни Матвієнко.

Користуючись моментом  спілкування  з професіоналом, не можу не спитати про тренди цієї зими та звичайно Нового Року, що зараз модно?

Безумовний тренд цієї зими – це натуральність тону шкіри та брів. А також світові подіуми нам диктують моду на вологу шкіру, як це не дивно, адже донедавна всі навпаки матували свої мєйки – і це дійсно було мейнстрімом. Тут вже доводиться вдаватись до різних хитрощів, вимішувати матеріали, щоб досягти цього ефекту вологості та природної свіжості. Щодо новорічних свят, рекомендую всім з макіяжу робити максимум – максимум кольору, максимум золотих блискіток, адже символом є золота собака, тому гамма має бути витримана у поєднанні золотого та чорного кольорів.

Також додаємо відео для тих, кому цікавіше жива картинка, ніж текст:

Аліна СРІБНА, Артем НОВИЦЬКИЙ

15+
  • 63
    Поширили:

Будьте першим, хто прокоментував "Проект #ЗвичайніЛюди : Ірина Вознюк"

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.


*