Питання свободи України = питання свободи Білорусі: інтерв’ю з командиром полку ім. Кастуся Калиновського Денисом «Китом» (ВІДЕО)

Командир полку ім. Кастуся Калиновського Денис «Кит» виїхав із Білорусі ще у 19 років, розуміючи, що режим лукашенка веде його країну на дно. Тоді ж він почав усвідомлювати, що свобода Білорусі залежить від свободи України, оскільки впливає на становище цих країн кровожерливий диктатор путін. З 2015 року «Кит» захищає територіальну цілісність України, а після повномасштабного вторгнення росії очолив полк ім. Кастуся Калиновського.

В інтерв’ю для «Times.ZT» Денис розповів про мотивацію захищати Україну, про те, як білоруси воюють проти росії, про ситуацію в Білорусі та її майбутнє.

– Коли Ви вперше приїхали в Україну? 

– Перша спроба приїхати в Україну була влітку 2014 після Майдану. Хотів потрапити до батальйону «Азов». Мої друзям приїхали туди трохи раніше за мене. А остаточно повернувся в Україну на початку 2015 року, коли потрапив у батальйон «Азов».

– Що мотивує Вас воювати в Україні?

– Мотивація моя дуже проста – росія не повинна існувати, і в принципі у 21 столітті таке поняття, як війна – неприпустимо. І знищення мирного населення, анексія – все це спонукало мене у віці 19 років приїхати в Україну, взяти в руки зброю та захищати. Я вже тоді розумів, що якщо впаде Україна, то шансів подумати навіть про вільну Білорусь – не буде. У 17 років почав цікавитись історією Білорусі та розумів, наскільки це мені близький народ. Візьмемо навіть історичні, культурні, мовні особливості з білоруським народом – дуже близький, дружній мені народ. Я приїхав захищати свій дім. Я так собі це оцінював.

– Які у Вас зараз стосунки з рідними з Білорусі?

– Я батькам не відразу сказав правду, я сказав, що їду з друзями побачитися. Зараз ми не спілкуємося через пресинг у Білорусі щодо добровольців, які в Україні. Я змушений був обрубити спілкування з батьками, і вони навіть не знають, чим я займаюся.

– Ви готувалися до повномасштабного вторгнення росії?

– За декілька тижнів до 24 лютого 2022 року ми зібрали всіх знайомих білорусів, познайомилися ближче та обговорили, як будемо діяти, якщо раптом щось станеться. На той момент уже була інформація про скупчення військ на кордоні, ми розуміли, що щось буде, треба буде швидко вирішувати це питання. І так вийшло, що наші хлопці вже повідомили, що вони їдуть забирати зброю, і щоб ми приїжджали на базу. Нас була невелика група, чоловік 15, нас розподілили по кілька людей у ​​роти з українцями. Але, так як це були військові, пов’язані з «Азовом», ми знали багатьох людей і нас знали за нашим минулим, тому відчували себе абсолютно у своїй тарілці.

– Як утворився полк імені Кастуся Калиновського?

– Після подій у Бучі, коли ми виконували бойові завдання у складі ССО «Азов», тоді сформувався іноземний легіон, і оскільки ми білоруси, нам запропонували контрактну службу в іноземному легіоні. Це було 9 березня 2022 року, коли ми вперше повідомили в медіа, що створюємо окремий білоруський підрозділ на базі іноземного легіону. Час минав, ми працювали, створили окремий навчальний центр, створили центр у Варшаві, де проводилася первинна перевірка, домовилися про «зелений коридор», щоб не зупиняли наших людей на кордоні з Україною. Почало все працювати структурно, і ми виросли і перейшли до того, що сформувався полк ім. Кастуся Калиновського.

– Як вдалося стати командиром полку?

– Так вийшло, що моє минуле – Буча, поранення, досвід із 2014-2015 року участі у бойових діях, вплинули на те, що шляхом голосування тих, хто брав участь у створенні батальйону, мене обрали командиром полку. Я зі свого боку сказав, що зроблю все можливе, що в моїх силах, щоб відповідати тому, що від мене очікують.

– А як громадяни Білорусі ставляться до полку? Чи підтримують вони, що білоруси воюють за Україну?

– Коли приїжджають нові хлопці, ми спілкуємось, і вони часто кажуть, що ми остання надія вільного білоруського народу, підтримують нас, кажуть, що бачать в нас майбутнє білоруської нації. Зрозуміло, що є відсоток тих, хто підтримує лукашенко, і тих, хто вірить в «рускій мір», і в голові у них совок. Є й ті, хто взагалі не знає про те, що відбувається навколо. Ну, а 2020 показав справжнє бажання білоруського народу. Усі втомилися від цього вусатого тирана.

– Білоруси надають фінансову допомогу полку?

– Нам однозначно допомагають люди, яким не байдуже. Не лише білоруси, а й українці та й інші. Напряму з Білорусі важко допомагати, бо відстежується допомога не те що нам, а ЗСУ. Був випадок, коли дівчину засудили до 3 чи 6 років позбавлення волі за те, що вона перевела 15 доларів на ЗСУ. Важко щось робити напряму з Білорусі, бо все контролюється. 

– Що може підняти білорусів на революцію проти чинної влади?

– Я можу зрозуміти українців, чому всі так обурювалися на білорусів, які не протестують. Я виріс у Білорусі, я розумію, наскільки це важко здійснити. Навіть спроби мільйонів людей, коли в 2020 році вийшли – це все закінчилося насильством, вбивствами та синіми побитими тілами. Зараз білоруси оберуть іншу тактику, якщо ми говоримо про знищення режиму лукашенка. Зрозуміло, що всі хочуть вже ікла показати, бо набридло просити його піти, коли він не йде. І зараз усі завантажили нову програму в свідомість – тільки силою його скидати. Але щось намагатися зробити, де на душу населення 4 «мента» – це важко.

– Чи є в Білорусі сили, щоб скинути лукашенка?

– Ми маємо сили. Є партизани, які сплять і бачать «Час Х». Вони хочуть щось робити, і роблять: той самий дрон, який присів на літак, партизани, які рейки підірвали. І таких хлопців дуже багато. Ми з ними контактуємо, у нас є силовий резерв, який буде задіяний в «Час Х», але зараз дуже складно про щось говорити, коли немає відбудованого механізму. Питання свободи України = питання свободи Білорусі. путін заходив через Білорусь, користується територією Білорусі, і найкоротший шлях до Києва теж через Білорусь. І треба щось робити, бо поки лукашенко сидить при владі, ворота для путіна відчинені.

– Чи готові насправді білоруси до боротьби проти влади лукашенка?

– Мені 27 років, я виріс, і не бачив інших президентів, окрім лукашенка. Я виріс на його владі, але мені вистачило розуму зрозуміти, що є істина, що правда. І таких білорусів достатньо. Вийти зараз білорусам дуже важко, тому що ті, хто міг вийти, вони або у нас воюють проти росіян, або вони поїхали і допомагають. Люди, які залишилися, чекають вектора і плану дій. План дій і вектор певною мірою задаємо ми. Білоруському народу треба готуватись не до опору, а до боротьби. Опір – це коли тебе в’яжуть четверо, і ти намагаєшся вирватися. А боротьба – це коли ти не даєш себе пов’язати. Ось, що має змінитись у голові білорусів.

– Як Ви оцінюєте шанси білоруської армії у разі наступу на Україну?

– Якщо ми говоримо про боєздатність білоруської армії, яка б пішла проти України, то підготовки білоруської армії вкрай не вистачило б, щоб протистояти таким досвідченим воїнам, як в Україні, я вже мовчу про озброєння. Пакетів назад було б дуже багато. Нам багато хто писав, питав, куди здаватися у разі, якщо білорусів перекинуть в Україну. Тобто вони одразу готові переходити до нас.

– Що робити з поганим ставленням українців до білорусів?

– Наш підрозділ намагається очистити ім’я білоруської нації. Десь це у нас виходить, бо багато хто знає нас в Україні. Перед тим, як ненавидіти, потрібно прочитати історію білоруського народу, про те, як лукашенко прийшов до влади, про протести 2020 року прочитайте та зробіть висновки. Ширше дивіться на цю історію.

– Які Ваші побажання українцям, білорусам та росіянам?

– Хотілося б, щоб український народ не поспішав робити висновки про білоруську націю, дізнався більше про нас, нашу історію. У нашій історії є багато спільних моментів. Звертаючись до білорусів, хочеться сказати: не підставляйтеся зайвий раз, накопичуйте вашу волю до свободи до потрібного моменту. До росіян… у мене одні мати в голові. Ви припустилися величезної помилки. Ви стали холопами, які служать царьку. Наберіться сміливості та скажіть «Ні війні».

Це інтерв’ю також доступно російською мовою.

Читайте також, чому білоруси воюють за Україну: інтерв’ю з військовим полку ім. Кастуся Калиновського Олексієм «Психологом».