Реформа проти бюрократії: чому відставка Михайла Федорова з Міноборони збурила суспільство та військових

В Україні розгортається масштабна політична та суспільна криза навколо відставки міністра оборони Михайла Федорова. Рішення президента Володимира Зеленського замінити технократа-реформатора на очільника МВС Ігоря Клименка викликало протести на вулицях, відставки військових посадовців та гостру дискусію про майбутнє оборонної стратегії держави.

За інформацією провідних українських та закордонних медіа, ключовою причиною відставки Михайла Федорова став його системний і безкомпромісний конфлікт із Головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським та генералітетом.

Як пише видання The Economist, Федоров прийшов у Міністерство оборони з філософією бізнесу та цифрової епохи. Він запустив масштабний фінансовий аудит, виявивши у відомстві перевитрати на астрономічну суму — 300 мільярдів гривень, запровадив перевірки посадовців на поліграфі, перевів закупівлі на відкриті тендери та почав будувати планування на основі аналізу даних та математичних моделей.

Головне зіткнення відбулося на ґрунті розподілу ресурсів та філософії ведення війни. Міністр вимагав від Генштабу детальних обґрунтувань під кожен запит. Замість автоматичного погодження закупівель «усього й побільше», його команда оцінювала ефективність використання зброї, зокрема, роблячи ставку на технології та дрони, і вимагала звітності за результат.

Своєю чергою військове керівництво відстоювало класичну радянську модель управління, де армія визначає потреби, зокрема, вимагаючи дефіцитні артилерійські снаряди, а цивільне міністерство має лише забезпечувати фінансування, не ставлячи «зайвих» запитань.

За словами президента Володимира Зеленського, які він озвучив на зустрічі з депутатами «Слуги народу», ситуація на засіданнях Ставки доходила до абсурду.

«Сирський приходив і казав: “Федоров не надає нічого для конкретних операцій”. Потім приходив Федоров і відповідав: “Ми все надали, просто цим неправильно користуються, не так і не там, де потрібно”. І так по колу».

– розповів очільник держави.

Зрештою, президент опинився перед ультиматумом системи: або міністр оборони, або військове командування. У ситуації війни Зеленський не наважився на одночасну зміну обох сторін конфлікту й пожертвував цивільним, але ефективним міністром.

Рішення про відставку Федорова викликало миттєву та бурхливу реакцію в українському суспільстві, яке побачило в цьому «перемогу радянської військової бюрократії над реформами».

У Києві біля театру імені Івана Франка, а також в інших містах України пройшли мітинги на підтримку ексміністра.

На захист міністра публічно виступили десятки військових, волонтерів, громадських діячів та виробників зброї. Суспільство обурене тим, що міністра усунули не через провал чи корупцію, а навколо зачистки реформаторів, які заважали старим схемам розпилу оборонного бюджету.

Більше того, відставка Федорова вже спричинила ланцюгову реакцію всередині оборонного сектору. Зокрема, Павло Єлізаров, заступник командувача Повітряних сил ЗСУ, подав рапорт про відставку на знак протесту. Він заявив, що блокування реформ Федорова негативно вплине на обороноздатність країни та призведе до нових втрат на фронті.

Також відомий військовий аналітик та фахівець із радіоелектронної боротьби Сергій «Флеш» Бескрестнов оголосив про припинення повноважень радника міністра.

«Бути частиною його команди було для мене честю… Шановні виробники, розробники та військові, відтепер я не можу вам нічим допомогти на рівні Міністерства оборони. У мене було багато доступів до різних систем, і я міг аналізувати дії ворога, прогнозувати його кроки. Більше не зможу»,

– заявив Бескреснов.

Тим часом, попри суспільне невдоволення, Володимир Зеленський уже оголосив, що запропонує Раді призначити новим міністром оборони чинного очільника МВС Ігоря Клименка, а Міністерство внутрішніх справ натомість очолить керівник Нацполіції Іван Вигівський.

Офіційним аргументом на користь Клименка називають необхідність «навести лад» із мобілізацією.

Проте аналітики попереджають про системні ризики такого кроку. Призначення вихідця з МВС на цивільну посаду міністра оборони сприймається багатьма як спроба «мєнтів вилізти на голову військовим» та посилити поліцейський контроль замість розвитку технологій.

Окрім того, Федоров намагався нав’язати росії асиметричну, технологічну війну (дрони, РЕБ, ІТ-системи). Повернення до ручного управління загрожує втратою темпу модернізації і просування ЗСУ.

Та й загалом, усунення міністра, який створив «Дію» та мав бездоганну репутацію реформатора, надсилає чіткий сигнал усім майбутнім управлінцям: система сильніша за політичну волю, а спроби боротися з корупцією та неефективністю караються звільненням.

Наразі суспільство та армія завмерли в очікуванні голосування Верховної Ради, результати якого визначать, яким шляхом Україна йтиме у цій війні далі — шляхом технологічного прогресу чи консервації старої системи. Тим часом рашисти у своїх пабліках відверто радіють такому недолугому звільненню.

А у кулуарах вже обговорюють масштабний тиск, який відучора задіюють силовики, аби змусити нардепів проголосувати за рішення президента.