Сепаратистів в українській церкві не буде: що думають про ПЦУ бердичівські священники

DSC 0628 - Сепаратистів в українській церкві не буде: що думають про ПЦУ бердичівські священники

Після прийняття Україною Томосу серед населення розпочався рух «сарафанного» радіо про те, що буде в новій українській церкві. Насправді, він був створений лише для того, щоб перетворити на вже бувалий аналог російської церкви. Журналісти нашої редакції поспілкувалися з простим по рангу священнослужителем, благочинним Бердичівського району, протоієреєм Євгенієм Шимченко. Що він думає про приєднання, чи готове населення до цього та чи є сепаратисти в ПЦУ, протоієрій розповів журналістам Times.Zt.

DSC 0641 1024x683 - Сепаратистів в українській церкві не буде: що думають про ПЦУ бердичівські священники

Отче, на вашу думку, що спонукає громади прийняти рішення про перехід до ПЦУ?

Люди почали розуміти, більш радикальніше ставитися до цього питання саме після російської агресії, тоді коли розпочалася війна на Сході. Коли Московський патріархат (ред. – РПЦ в Україні) почав відмовляти відспівувати наших українських воїнів, коли священики Української православної церкви в лоні Москви почали благословляти сепаратистів, коли почали говорити своїх прихожанам про те, що в Україні відбувається громадянська війна, а не агресія Росії. Саме тоді почала прокидатися свідомість, хто є хто та хто молиться за свій народ. При тому ця думка була у деяких людей завжди.

31 грудня, перед Новим роком, представники РПЦ в Україні у м. Житомир прийняли рішення про те, що ніяких переходів не буде і визнали ПЦУ неканонічною. Чи впливатиме це рішення під час переходів до української церкви?

– Це рішення було для них як захисна реакція, але не зрозуміло від кого, мабуть, від самих себе. Наша церква є канонічною. Ми канонічно отримали Томос від Константинопольського Патріархату. Якщо кажуть, що Україна отримала його неканонічно, то ці церкви, які отримали Томос раніше є теж неканонічними. Це загалом захисна реакція верхів, для залякування священиків, як залякували всі 27 років.

Чому Житомирська область є настільки повільною у плані переходів?

– Якщо порівнювати з іншими областями, як з тією Вінниччиною, то не потрібно забувати, що до ПЦУ перейшов архієрей. Відповідно, він є лідером в своїх єпархії, в своїй області, звісно люди пішли за своїм пастирем. В нас же, владика Никодим на даний момент він не виявив бажання приєднатися до української церкви. Відповідно, за лідером не пішли інші. Реальні переходи є. Але мало.

Чи буде у великих обласних містах щось схоже на Ворсівку (Малинський район)?

– Думаю, що таких інцидентів не буде. ПЦУ не втручається у збори церковної громади. Якщо така громада в районному центрі чи обласному вирішує 2/3 голосів, щоб приєднатися, вони мають на це повне право. Але представники ПЦУ цих зборів не проводять. Лише громада є власником того майна в храмі і ніхто інший. Тільки церковна громада, а не територіальна. На той час, поки відбувається процес реєстрації, то держава накладає мораторій на церковне майно. А якщо склалась конфліктна ситуація між прихожанами, то за новим законом проходить почергове служіння.

Чи достатньо зараз священиків, щоб у крайньому разі замінити предстоятелів, які впевнено йдуть лише з РПЦ в Україні? 

– В ідеалі звісно, щоб священики об’єднувалися зі своїми громадами. Це був би природний процес об’єднання. Але при цьому власником храму являється не священик, а саме церковна громада. На жаль на Житомирщині більшість громад приєдналися без священнослужителів. Звісно, колишні УПЦ КП і УАПЦ мали багато семінарій, академій, де їх готують. Це і Київська православна богословська академія, один із найбільших державних закладів духовного напрямку, Чернівецький університет, Дніпропетровська академія. Церква в змозі поставити їх туди, щоб він проводив служби.

Гадаю ви вже чули про митрополита Віссаріона, який робив розсилки з погрозами. Такий варіант може пройти в інших містах на Житомирщині?

– Це все залежить від конкретних священиків. Можливо на когось воно діє, якщо священнослужитель служить Богу, то ніяких прокльонів він не буде боятися, бо він на стороні правди. Гадаю, це залякування. Людина залякує іншу людину тоді, коли бачить, що не може її контролювати. Таке буде відбуватися, вже на протязі багатьох років відбувається. Лише згадати як залякували людей про те, що УПЦ КП є неблагодатним, неправильним. Наприклад, зайдіть на сайт Свято-Миколаївського собору (ред. – м. Бердичів), де пишуть, якщо підете на «зібрання», а не служіння, неблагочестиві, то матимете великі гріхи.

Після того, як розпочалися перші переходи, у соціальних мережах почали обговорення, чи можливий перехід до ПЦУ проросійських священнослужителів, так би мовити «під прикриттям»? 

– Можливе. В людському житті все можливе. Якщо священик служить Богу, то він старатиметься не поєднувати політику з релігією. Але однозначно у священика повинна бути проукраїнська позиція. Українська церква була, є і буде з українським народом. Але виключати той факт, що хтось буде працювати під прикриттям, проводити підривну роботу, не потрібно. Ми знаємо з історії, що людина може ті маски змінювати, але по плодах узнаєте їх.

Скільки ще будуть пручатися представники російської церкви в Бердичеві із заявами «канонічності»? 

– ПЦУ не називає Українську православну церкву МП неблагодатною, неправильною. В тій церкві служать благодатні священики і єпископи. Оце важливо зрозуміти, ми того не кажемо. Ми не заперечуємо їхньої канонічності, але виключно в лоні Московського патріархату. З отриманням Томосу, в Україні діє єдина канонічна православна помісна церква на чолі з Блаженнішим митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм. А та структуру, яка залишилась, звісно є благодатною, але це підрозділ російської церкви.

Як ви думаєте, бердичівська громада першою постане з питанням про перехід чи саме священники

– Це дуже важке питання. Все в руках Божих, щоб була єдність. Громади мають свої власні думки, але є прихожани, яка приходять на службу, сотні людей, але не сотня людей має право голосу. Якщо священик є пастирем, справжній духівник, то громада завжди його підтримає, його чадо. Якщо ж лише громада приєднується, то вона залишає свого пастиря, наставника.

Отче, скільки ви служите саме в бердичівській громаді та як можете охарактеризувати прихожан

– До свого храму я прийшов служити з 6 класу, будучи помічником. А служу як священнослужитель з квітня 2006 року. Будучи присутнім в цій громаді, при тогочасному настоятелі, отцю Юрію, зростав тілесно і духовно. З того часу, як храм був відкритий в 1996 році, дуже багато прихожан змінилося, люди старшого віку відійшли, є ті, хто не може відвідувати храм. Якщо брати за віком, то в нас люди від 70 років і молодше. Кожної служби причащаються, дуже багато діток. Коли в нас храмове свято, то було більше 55 дітей.

Чи маєте ви контакт з представниками РПЦ після оголошення Томосу? Намагалися залякати вас або ваших колег? 

– Скільки я служу, жодних залякувань не було. Відколи я благочинний і настоятель в храмі, конфліктів не було. Спілкувалися ми суто на загальноміських заходів, але до прийняття Томосу. Після оголошення не перетиналися.

Якщо найбільші дві церкви в Бердичеві залишаться з РПЦ, існує такий варіант, що прихильники ПЦУ йтимуть до ваших парафій? 

– Звісно, що таке буде. Люди мають право піти, це право кожного християнина – піти до іншого храму, який ближче йому до душі.

За якими ознаками розпізнати церкву РПЦ в Україні, на яких немає чітких табличок? 

– Якщо ж казати за мовою, то це неправильно. Були храми УПЦ КП, які служили церковнослов’янською мовою і служать нею до сьогодні. Були і храми УПЦ МП, які служили і російською і українською мовами. Мова не буде критерієм. Це вирішує лише сама громада. Церковнослов’янська не є для нас чужою, якщо ж це не так, то потрібно відкинути багатовікову історію. Але в більшості храмів ПЦУ відбувається богослужіння українською. Чому? За словами апостола Павла, «краще сказати 10 слів рідною мовою, ніж 10000, яку не розумієш». Якщо запитати молодь, то вони скажуть, що не розуміють ту мову. Взагалі церква завжди буде міжнаціональною. Наприклад, в нашій церкві ми прикрашаємо ікони вишитими рушниками, це є національні ознаки, наші традиції, але і це не буде відрізняти церкви. Все таки це є приналежність, за якого патріарха йде молитва. Хоча в деяких храмах до і після Томосу Кирила не згадували, а лише Онуфрія.

Хто стане наступним у переході до ПЦУ у Бердичівському районі? 

– До того часу, поки громада зі священника не приїхала до архієрея, невідомо. Я дізнався про ці збори лише зі ЗМІ. Як тільки вони вирішили, громада поїхала напряму в Житомир. Тому лише залишається чекати. Колись Христос сказав, що «по тому пізнають усі, що ви учні мої, як будете мати любов між собою». Ми хочемо єдність, для нашої церкви не важлива кількість, що всі це розуміли. Бажаємо, щоб громади об’єднувалися. Потрібно пам’ятати, що Томос здобувається віками, століттями. Такі церкви як Македонська, інші, вони бажають це мати. Цей процес завжди розтягується на десятки, сотні років. Господь дав нам його як ману з неба, зі швидкістю ракети. Ми ще навіть рік тому не думали про це, мати свого єдиного митрополита. Чомусь частина з нас починає від цього відмовлятися, частина народів про це мріє, а ми маємо і відмовляємося. Щось не так. За те, що проливали кров наші діди. Я порівнюю це з отриманням Незалежності, потрібно покоління, щоб люди усвідомили, що ми отримали.

Що ви можете сказати за Томос-тур Президента України? 

– Якщо оцінити закиди, чому світська влада втрутилась в цей процес, то я хочу сказати так – завжди коли Томос надався церкві, одна із необхідних умов була, щоб світська влада засвідчила, що та країна, в якій ця влада є правлячою, вона дійшла до того розвитку, щоб отримати автокефалію. Колись навіть засвідчували про те, що влада не буде гонити церкву на своїх територіях. Це була необхідна вимога. Якщо брати попередніх президентів, то майже всі робили кроки, крім Януковича. Вони робили намагання, щоб його отримати, але вийшло лише у Петра Порошенка. Але хочу зауважити, що це була одна із найважливіших вимог. Тому те, що називають Томос-тур, коли наш настоятель їхав регіонами із Президентом, здійснюючи молебні, це не був тур із кандидатом в президенти, а подячні молебні. В церкві не відбувалось агітації, кожен може сам обрати собі президента.

Автор: Юрій МЕЛЬНИК

  • 16
    Поширили:

Будьте першим, хто прокоментував "Сепаратистів в українській церкві не буде: що думають про ПЦУ бердичівські священники"

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.


*