Супергерой прийде, коли ви його не чекаєте

Правда – ніжна, мов бананове пюре для немовлят. І пекуча, мов каєнський перець. Увечері ліхтарі світять тьмяно, і атмосфера в місті наступає загадкова, ніби щось нависає там, зверху. Чи то величезний дирижабль, чи то хмари згущаються від сильного потоку вітру, чи то Світ говорить нам: «Не завжди ж вам, людям, жити у світлі!»

Ти виходиш з маршрутки і бачиш кольори поліцейських мигалок. І вже психологічно налаштовуєш себе на те, що чекає на тебе через пару метрів. А там, на холодному, вкритому памороззю асфальті, лежить тіло, накрите блакитною тканиною.

Моторошне видовище, чи не так? Особливо, коли таке зустрічаєш увечері. І розумієш – помилки бути не може. Це не сон і не сцена з кримінального серіалу. Це реальність. Дуже-дуже крута на поворотах.

Не йдіть, опустивши голову до грудей, немов дитина, яка провинилася. Не йдіть по вулиці так, ніби хочете отримати ломом по потилиці. Не ходіть по темному провулку, якщо сумніваєтеся, чи є там лютий пес. Можливо, він чекає, поки будете йти саме ви. Він чекає вашої помилки, яка викине вас з цієї крутої траси. І цей пес може бути в людській подобі…

А ви не замислювалися, чи може бути людина, яка стоїть поруч з вами, вбивцею? Так, ось той хлопець, який похмуро вирячився на вас, ніби ви щось знаєте про нього зайве… Знаєте, що він робив цієї ночі. А може це та дама з собачкою, яку ви бачите щоранку, бігаючи по лісу?

Так, вони завжди носитимуть маски інших особистостей. А справжні обличчя залишать для своїх жертв. Це може бути і водій, який мчить на своїх чотирьох, який тримає в одній руці мобілу, в іншій сигарету, який довірив кермо лапам Сатани. Він в один момент забирає життя людей. Скошує їх, як траву, зриває їх душі, немов осінні яблука з дерева.

Ви думаєте, що вони завжди безкарні? Ви помиляєтеся! Вони більше не можуть спокійно спати і жерти. Вони назавжди залишаться грішниками, посланими віднімати, а не додавати. Ділити, а не множити. Надісланими вічно борознити цей світ закривавленими ножами своїх дефективних душ. Які не купить навіть Диявол.

Де зараз замкнені душі цих головорізів? І що мусить робити Супергерой нашого міста, який зараз шиє костюм з великою літерою «Ж»? Як він може протистояти злу? Гамселити злочинців ломом на випередження? Чи виривати телефони з рук роззявлених громадянок, які перебігають дорогу бозна де? Чи брати за руку дівчину, яка заблукала у темному провулку біля гаражів – і виводити до Світла?

Супергерой неодмінно прийде. Але запитайте себе: чи гідні ви його допомоги?..

Ґонзо ОЛДСКУЛЕР