«Там політика, як в курнику: “Штовхни ближнього, на*ри на нижнього”»: полонений ДНРівець про безлад в російських окупаційних військах (ВІДЕО)

ДНРівці та росіяни активно здаються в полон, адже не готові протистояти українській армії. Неодноразово самі ж окупанти наголошували, що російська армія не має необхідних потужностей, а їх військові – чмоні, без відповідної фізичної підготовки. Полонений Cуходубов Максим Анатолійович, уродженець Донецька, 01.09.1985 р, до повномасштабного вторгнення працював у ІТ, зокрема, аналітиком у фармацевтичній сфері. Втім, у вересні 2022 року отримав повістку, після чого його відправили на війну.

Суходубов розповів про безлад в російських окупаційних військах, як став «неугодним» для орків, про погане ставлення командирів, а також про те, що переживає, що Донецьк перетвориться на Маріуполь.

Полонений згадує, воювати він не збирався, думав, отримає повістку, а потім втече і буде переховуватися:

«Ще 19 вересня 2022 року отримав повістку у себе на районі в Донецьку. У повістці з військкомату написано: “З’явитися для уточнення облікових даних”. Я розраховував, що навіть якщо призвуть, то я ж добровільно по повістці прийшов, сам. Думав, навіть, якщо скажуть збирати речі, то я втечу і буду переховуватися. Але не вийшло, бо далі військкомату мене нікуди не випустили. Це якраз був вересень 2022 року, коли дуже багато ДНРівців полягло, їх як м’ясо кидали, треба було затикати всюди дірки. Збирали всіх підряд: і алкашів, і працівників IT, аналітиків, і тих, кого наче не мали чіпати». 

У результаті Суходубова призначили водієм Камазу-Уралу. Проте, як він розповів, працювати водієм йому не прийшлося:

«І все, сказали: “На войнушку”. Я кажу: “А речі зібрати?”. Вони сказали, ніяких речей. Там сидів 18-річний очкарик, не спитав, що я можу, що вмію, чи я служив, а він вже мене кудись призначає. А я не служив ніколи. Я перерахував, чим займався, де працював, сказав, що є права на категорії В і С. Він це почув, побіг кудись, потім повернувся і сказав, що мене зараз заберуть, що я піду водієм Камазу-Уралу. Всі ці півроку водій не знадобився, бо один Камаз був розбитий. Я був то на дівізіоні, то як артилерійський вантажний. Сварився з командиром, бо я багато що можу, а мене змушують прибирати ангари. І цей командир потім нас закинув в піхоту в 2-їй окремій мотострілецькій бригаді».

Чоловік згадує, незабаром опинився під вогнем на передовій. Отримав поранення в руку, а коли відходив з позиції – його перехопили українські військові:

«Ми їхали в сторону Мар’їнки. Нас привели, як штрафників, сказали: “Вони тут на ПМЖ”. Спустився чоловік, назвав моє прізвище, сказав, що підемо по стволу шахти, з артилеристом, один хліб понесе, а я лишуся на позиції “9,1”, і заміню якусь людину. Що за позиція, кого заміню – я вже не питав, бо півроку отримую на горіхи за свої питання. До нас приставили чоловіка, він нас повів, потім каже: “100 метрів і передова”. Він сам походу не зрозумів, куди нас завів. Почав по рації викликати якогось “Мага”, щоб він подав знак, куди нам іти. В кінці цей “Мага”, сказав повертатися звідки ми прийшли, бо він нас не знайде. 

Тільки ми почали повертатися, по нам почав працювати кулемет. Я намагався встати, мені воно свистить по вухах, бо по мені ведеться вогонь. Я ліг в яму, дивлюся, поруч парапет, я намагався до нього перелізти, і там аж іскри, по мені лупили так, що я голову не міг підняти. Пробило руку, застряг в кості уламок, контузило. Я рюкзак в одну сторону, автомат в іншу відкинув і почав повзти звідти. Я виліз до лісосмуги, почав йти в сторону ствола шахти, як я думав, туди, звідки мене привели. Але мене зупинили Сили оборони України на Маріїнському напрямку, так і потрапив у полон». 

Абсолютно не дивує той факт, що єдиним стимулом воювати для ДНРівців та росіян – стали гроші. Тому, за словами полоненого, в ворожі війська кинулися алкаші, і ті, хто б в житті не заробив великі гроші простою працею:

«Там політика, як в курнику: “Штовхни ближнього, насри на нижнього”. Ось таке відношення. Одна справа, коли в 2014 році ідейні ходили воювати, а тут почали платити 80 000 рублів, потім 100 000, а як я прийшов 176 000 рублів, дехто від 200 000 рублів отримував. Зрозуміло, що туди поперли алкаші різні, вантажники. Чисто комерційна хрінь почалася. Всі повалили за грішми, які б вони ніколи не заробили. росіян у нас на дівізіоні не було, а коли нас перекинули на розподіл на піхоту, то там вже були росіяни, я їх питав: “Нафіга ви сюди приїхали?”, вони кажуть: “Вам помогать”. Їм казали, що чекають підтримки артилерії. А я кажу: “То я з артелерії, у нас стріляти нічим. Що ви тут чекаєте?”». 

Насамкінець Суходубов додає, боїться, що Донецьк чекає доля Маріуполя:

«Я переживаю за маму з татом. Те, що я побачив тут, це те, що наші довб**оби, ДНРівці, вони не до кінця розуміють, з ким воюють. Їм набрехали, що українців тут немає, що тут одні найманці вже. Я переживаю, що з Донецьком може бути те, що з Маріуполем. А у мене там батьки. Мамо, тато, якщо чуєте мене, тікайте звідти, куди завгодно». 

Нагадаємо, питання свободи України = питання свободи Білорусі: інтерв’ю з командиром полку ім. Кастуся Калиновського Денисом «Китом» (ВІДЕО).