За останні кілька тижнів у соцмережі Тік-Ток користувач із ніком «Monrote» наробив багато шуму. Спершу він підтримав тренд і переспівав пісню «Пес Патрон» у різних варіаціях, а далі, як то кажуть, понеслося. Тут «вогник-вогник», «Рамштайн» і «Яворина» Степана Гіги в одному відео, а в іншому компанію їм складає «Молода вовчиця» Олега Винника, а ще йолка Януковича під «Прованс» Йолки, «Варенички» Михайла Поплавського вкупі з «The Weeknd» та ще багато всього. Словом, те, що в когось навіть в голові не вкладається, хлопець майстерно поєднав у одному звуковому та відеоряді. Що з того вийшло – можна побачити безпосередньо на сторінці Monrote у Тік-Ток, профілі в Інстаграм і на ютуб-каналі.
Ці ролики вже збирають десятки тисяч переглядів і не менше коментарів під ними: «Цього генія вже не зупинити», «Здається, ти вкладаєш душу в кожне відео», «Це так тонко і талановито», «Неймовірно харизматичний», «Вам вдалося впихнути невпихуєме», «Такий дивний мікс, що аж сподобалося», «У цьому відео геніально все», «Це шедевральний шедевр», «Як до цього можна було додуматися? Ви хто такий? Це надто круто», «Космічно професійний підхід», «Хочу, щоб це почули всі», «Хіт за хітом».
Виявилося, що Monrote – це 23-річний хлопець Олексій, родом із Житомирщини. Він народився у селі Бовсуни, звідти ще колектив «Бовсунівські бабусі». Деякий час Олексій проживав у обласному центрі, коли здобував освіту за спеціальністю «Інженерія програмного забезпечення» у нинішньому ДУ «Житомирська політехніка». Після остаточного переїзду до столиці три роки тому, в Житомир приїздить раз на місяць-два, аби побачитися з друзями. Свого часу – у 2018-му, про Олексія житомиряни могли дізнатися завдяки композиції «Я живу на Польовій», яку він записав, виконав і відзняв кліп. До речі, фрагмент із цієї роботи зараз можна почути у Тік-Ток, де під тих же «The Weeknd» звучить «О, Житомир, це не місто, не село… Це панчішне джерело…. Я якось жив на Польовій».
«Музичної освіти я не маю і ніколи не займався музикою професійно. Почалося все досить давно і, як бачите, триває досі. Ще з підліткового віку почав писати музику і представляти її іншим. Тоді багато експериментував, пробував щось писати німецькою – обожнював і обожнюю «Рамштайн». Влітку 2017 року, коли жив на Львівщині, з’явилася перша повноцінна робота «Not Enough». Через рік вступив у ЖДТУ, переїхав у Житомир і полюбив це місто, швидко проникся його культурою і атмосферою, створив власний гурт під контраверсійною назвою «Фен». Була потрібна якась гучна назва для проєкту, під лейблом якого вийде моя, щось типу, популярна робота «Я живу на Полевой», (однойменна назва одного із мікрорайонів міста). У мене був певний план, тому «Фен» набрав аудиторію прихильників у Житомирі. До того я встиг написати ще кілька пісень російською мовою (на той час, це не викликало відрази) і продовжував писати інший матеріал. Паралельно зібрався рок-гурт і ми навіть декілька разів виступали на Михайлівській, в «Місцевому навколокультурному просторі», брали участь у «Молодих і гучних». Згодом, як і всі подібні музичні гурти, «Фен» розпався, я поїхав із Житомира, – пригадує Олексій. – Деякий час у мене не було натхнення щось створювати, я зайнявся програмуванням, включився у інші проєкти, але Житомир був надзвичайно насиченим періодом мого життя. Вже з початком повномасштабного вторгнення відчув, що хочу писати українською.
Тоді й вигадав псевдонім «Monrote» через комбінування різних словосполучень і випустив під ним вперше кілька пісень, що представлені на музичних платформах – Spotify, Apple Music, а кліпи є на YouTube. Дещо виклав і у Тік-Ток. Не можу досить точно пояснити, чому у мене досі не зникло бажання робити щось у публічному інфопросторі. Я людина не дуже соціальна, але таким чином намагаюся закарбувати свої думки й ідеї у піснях, щоб вони не зникли просто так, поділитися ними з іншими. Пишу пісні на основі пережитих емоцій і мені просто хочеться, щоб хтось розділив зі мною цей величний момент. А який інструмент для передачі емоцій може бути кращий за музику?».
Кавери та авторські пісні Monrote, принаймні у Тік-Ток, збирали близько 10 тисяч переглядів, а от справжню славу і перший мільйон принесла так звана «песпатронщина». У рекомендації залетіли кілька відео, окремо користувачі підхопили звук і почали під нього знімати й виставляти свої ролики, а далі Олексій навіть розробив маску Пса Патрона для загального користування. Якихось труднощів з цим у нього не виникло, оскільки працює у сфері інформаційних технологій – розробляє ігри, додатки, AR/VR інсталяції під специфічні потреби тощо. Це, як і багато всього іншого, чим займається у творчому плані, приносить йому задоволення.
«Вийшла досить іронічна ситуація, точніше не зовсім очікувана. Я почав активно вести Тік-Ток пів року тому – записував кавери на гітарі, заповнюючи профіль якимось контентом, щоб показати платформі, що я активний користувач із певним потенціалом. Паралельно писав пісні, використовував Тік-Ток для «спамного» просування. Коли написав сингл «Забудь у мене свої речі», вирішив, що для цієї пісні потрібна якась хороша рекламна кампанія, адже суб’єктивно, робота вийшла непогана. За два тижні до релізу, почав думати, як і чим буду супроводжувати вихід пісні і натикнувся на відео автора «сузір`я скейтів». Це мені видалося досить цікавим, тож вирішив, що запишу відео на «Creep» «Radiohead», якісно переробивши її на пісню про Пса Патрона, і це в свою чергу приведе мені трошки слухачів для нової роботи. Отож, моя пісня вийшла 3 листопада і тоді тренду про Пса Патрона, як такого, ще не існувало. Я закупив трохи реклами і 4 листопада випустив відео про «Creep – Пса Патрона».
Було розуміння, що відео точно має набрати декілька десятків переглядів, але що глядачів так швидко буде більше 100 тисяч – ні. Це дало гарний поштовх моїй пісні на стрімінгових платформах, а в коментарях почали просити записати ще якийсь кавер з Псом Патроном. Наприклад, був коментар із проханням записати кавер на пісню «It’s my Life» «Bon Jovi». Я погодився виконати цю умову, якщо під проханням буде 30 лайків. – додав Олексій. – За пару годин там було всі 800 лайків, тому я пішов працювати над наступним відео.
Ще через день почав отримувати повідомлення про те, що моє перше відео розлетілося по мережі – його викладали скрізь та форсили. Це було вкрай неочікувано, тож швиденько виклав наступне – «It’s my Life» «Bon Jovi». Вже отоді й запустили тренд із Псом Патроном, який просто неможливо було зупинити. Це показували по ТБ, розповідали на радіо. Вже почали масово з’являтися кавери з Псом Патроном. Та коли Пес Патрон опинився всюди і це підхопив автор оригінальної пісні, мені ця тема трохи остогидла, бо можливості проявляти свою індивідуальність більше не лишилося. Я дещо переформатувався і спробував втілити інші ідеї, обрав теми, які можна «мешапити» у своєму стилі в поєднанні з дивакуватим монтажем. Так з’явилося моє, поки що, найпопулярніше відео – Степан Гіга у виконанні «Рамштайн». У продовження цього зробив ще кілька подібних відео. Робочий процес займає два-три дні. На старті – просто дивна ідея, яка виникає під час поїздки в метро, закупів у маркеті, дещо підказує сестра. З усіх ідей, що назбиралися, вибираю кращу, пишу приблизний сценарій, описую хук (частина на початку, що чіплятиме глядача), продумую основну частину і кінцівку, аналізуючи попередні відео, пишу текстову і музичну частину, знімаю це все, збираю і займаюся пошуком додаткових елементів, ефектів, на монтажі додаю «пасхалки». Час на реалізацію залежить від абсурдності задуму. Монтую відео і записую звук самостійно, використовуючи «FL Studio», «Adobe Photoshop» i «Adobe Premiere Pro». Оскільки досить давно пишу музику, то маю все необхідне обладнання вдома. Там записую власні треки і розважальний контент. Загалом у запасі маю ще кілька думок щодо нового формату і планую спробувати втілити це, а також пишу нову пісню і розглядаю різні варіанти, яким чином підтримати її реліз».
Будьте першим, хто прокоментував "Цього генія вже не зупинити: як виконавець хіта «Я живу на Польовій» запалив Тік-Ток оригінальними мешапами (ВІДЕО)"