Житомир для туриста | Або як навчитись продавати турпродукт?

Невелика Хорватія у 2016 році прийняла 16 мільйонів туристів, які принесли їм понад 15 мільярдів доларів прибутку. До 2020 року уряд цієї країни планує подвоїти і число туристів і кількість прибутку. Така статистика стала реальністю завдяки десятиліттям роботи, як пересічних хорватів так і уряду, який розробив стратегію розвитку туризму та цілеспрямовано вкладав кошти у розвиток інфраструктури та, власне, турпродукту.

На відміну від Хорватії в Україні розвиток туризму завжди був лише у пріоритетній двадцятці. І як результат маємо величезну кількість пам’яток історії, культури, природи та унікальних об’єктів, які відомі обмеженому колу дослідників та ентузіастів, але більшість туристів України про ці місця нічого не знає.

На сьогодні у 15 областях країни розвиток туризму входить у першу п’ятірку пріоритетів розвитку регіонів. Але уряд цей напрямок вперто не бачить, і як можливого драйверу розвитку економіки не розвиває.

Постійно чекати та надіятись на дії центральної влади сьогодні нелогічно, адже час та практика показує, що місцеві ініціативи найлегше реалізувати без сприяння та допомоги чиновників. Тому успіх туристичних проектів у різних регіонах України в першу чергу залежить від самоорганізованості місцевих турактивістів та підтримки міжнародних інституцій.

І якщо в західних та південних регіонах країни туристична сфера розвинута, в силу географічних та історичних причин, то північні, центральні та східні регіони мають дефіцит турпродуктів, які, до того ж, мають низький рівень медійності.

На сьогодні, особливо після анексії Криму Російською Федерацією, у Карпатах та причорноморському побережжі відбувся туристичний бум, а північ та центр нарощують власні тури, які набирають популярності.

Ще одна причина зростання популярності так званого «зеленого туризму» криється у ціновій політиці традиційних туристичних регіонів, таких як Львів та Одеса. Самі львів’яни бідкаються, що туристи із інших регіонів України навесні зняти готель у місті вже не можуть, адже поляки забронювали більшість площ ще за рік до того, а по-обідати у центрі Львова стало дорожче ніж у Києві. Щось схоже відбувається і у Києві та причорноморських містечках. Цього року у Залізному Порту номер у пансіонаті та приватному секторі зріс у ціні на 30%. Теж стосується і продуктів та розваг. Покататись на банані і покупатись на штучному острові минулого року коштувало 60-70 гривень, то цього року вже всі 100-120.

Тому бюджетному туристу із Києва нічого не лишається, як поїхати до села Городниця на Житомирщині помилуватись природою, знайти неймовірні колорити народу та скуштувати національну кухню всього за 200 гривень. Або поїхати у дводенний тур мілітарною Житомирщиною – бункери, укріпрайони та інші об’єкти Другої світової війни, лише за 1200 гривень. Тобто, дорогим розвагам на морі та чарівному колориту Львова створюють конкуренцію турпродукти Житомирщини, Харківщини, Чернігівщини та інших регіонів України.

Звичайно, мова не йде про значний перетік туристичних потоків, але тенденція показує ріст. І це не може не радувати, адже за підрахунками Асоціації гостинності України в сфері туристичного обслуговування працює понад 1 мільйон українців, а кількість туристів зростає щороку на 15%, приносячи прибутки у місцеві бюджети.

Але сподіватись на потужний розвиток, лише через штучний перекіс туристичного ринку (фактор окупації Криму), означає топтатись на місці. Заволікти туриста новим турпродуктом можна лише зробивши його якісним, креативним та унікальним. І сьогодні я опишу історію роботи житомирського туристичного активу, який зміг від прохань до влади виділити гроші перейти до власних дій та розвитку.

У лютому цього року представники деяких турфірм області зорганізувались та створили, так званий, турактив Житомирщини. Неформальна організація активних людей, за підтримки Житомирського центру розвитку місцевого самоврядування, спочатку визначила пріоритетність розвитку.

Андрій Шелестюк, Тетяна Домбровська, Сергій Дехтяренко та ще з десяток любителів подорожей за підтримки експертів Асоціації гостинності України та Центру розвитку місцевого самоврядування спочатку організували навчання у Рівному. Обмін досвідом із турактивом одного із західних регіонів визначив необхідність навчання, для написання нових турпродуктів регіону. І тут потрібно не просто викласти на папір орієнтовний маршрут, а набрати перевірених та популярних пам’яток, до яких продумати логістику, визначити інфраструктуру та не налякати ціною. Але як це зробити?

На допомогу прийшла Асоціація гостинності України та Центр розвитку місцевого самоврядування, які у серпні цього року влаштували навчальний тренінг із написання турпродуктів. За місяць, в кінці вересня, в офісі Асоціації гостинності України на туристичному воркшопі для всеукраїнських туроператорів житомиряни представили 8 турпродуктів із яких 4 були абсолютно нові.

Так їм важко буде розвивати нові, ще поки не медійні маршрути, але це рух, який принесе розвиток та зростання, а згодом і гроші.

Серед представлених маршрутів найбільше уваги туроператори звернули на ідеї “зеленого туризму” “Поліська хата”, на базі села Городниця та цікавий і незвичайний маршрут “Підготовка до місії “МАРС 2020”.

Обидва проекти вибиваються із звичної для українського туриста колії подорожей. І якщо “Поліська хата” – це більш креативний формат традиційного маршруту внутрішнього туризму, то місія “МАРС 2020” – це зовсім унікальний продукт, який утворив цікавий мікс інтелектуального та активного відпочинку, розпочинаючи від споглядань експонатів музею космонавтики, до необхідності виживання у лісах Житомирщини та боротьби із гравітацією на тетерівських скелях.

У Житомирському регіоні активно використовується космічна тема, завдяки наявності унікального музею космонавтики. Але більше екскурсі та дійства навколо музею нічого не відбувалось. Цього разу турактив відійшов від таких практик додавши екстриму та креативності. І не прогадав. Вартість туру становитиме понад 1200 гривень з урахування амуніції для ночівлі в лісі.

Єдине питання, яке поки що не вирішене – зростання медійності нових турів. Якщо всеукраїнські туроператори можуть дозволити собі якісну рекламу у ЗМІ, то місцеві надіються на “сарафанне радіо”.

І тут, на думку автора, має спрацювати наш місцевий патріотизм. Замість поїздки у Київ чи Львів, можна врешті сходити у музей космонавтики та влаштувати дітям справжнє свято пройшовши курс молодого астронавтам. Або, наприклад, відвідати військові об’єкти часів Другої Світової війни навколо Житомира, Коростеня та Новоград-Волинського. Серед тих хто прочитає цей матеріал навряд чи назбирається 10% таких, що бачили ці об’єкти.

Підтримка місцевого, так би мовити, виробника принесе і прибутки і медійності.

І на завершення. Ложка дьогтю у липовий мед. Допоки туристичні маршрути будуть створювати в Україні експерти міжнародних організацій, ба більше – навіть маркуватимуть їх, як деякі маршрути в Карпатах, чекати розвитку та популяризації внутрішнього туризму не варто.

Є два шляхи: або підтримка влади, вже 25 років цим шляхом йдемо, а далі Одеси, Львова та 0 кілометра не можемо дійти, або активізація самих туроператорів на місцях, дивіться вище опис ситуації у Житомирі.

PS: у травні цього року на Дні Європи до Житомира приїздила делегація із міста Кутаїсі з Грузії. Мав можливість спілкуватись із грузинами, коли їм організовували екскурсію містом. Так от, коли на Замковій горі іноземці побачили археологічні розкопки прикриті дошками, вони дуже здивувались. Адже у Грузії навколо таких от об’єктів були б вже організовані різні екскурсії, оглядові майданчики чи дослідницькі центри. А історія про кістяк мамонта у підвалі храму грузинів взагалі вибила із колії. Коли вони оговтались, то розповіли про залишки динозавра, який знайшли у Грузії, і який приносить прибутку державі більше ніж деякі інші галузі економіки. Гроші у нас під ногами.

Матеріал по темі: Як зекономити на туризмі?

Дмитро КЛИМЕНКО