Четверте літо підряд вони ідуть у відпустку. Але не на море, а до Бердичева на єврейське кладовище. Понад 10 дослідників з Росії та Білорусі приїздять, щоб сформувати карту і каталог цвинтаря і цим допомогти нащадкам похованих тут знайти могили родичів.
«Хвиля погромів пройшла з початку 20 ст., була велика хвиля еміграції. І після революції була теж хвиля еміграції, в 20-х роках. Це дійсно ті люди, родичі, які не бачили цих родичів, яких шукають. Багато з них останніми роками часто нам пишуть і приїздять, просять, чи є щось, що можна знайти», – розповідає помічник головного рабина Бердичева Аківа Нємой.
Щоб прочитати епітафії – надписи на гранітних надгробках – в експедиції користуються піною для гоління. Запінивши пам’ятник, зайве стирають ганчіркою. Після чого стає видно букви і можна прочитати слова. Найчастіше вони на івриті. Цьогоріч дослідники знайшли цікаві тексти.
«Декілька рядів з дуже цікавими текстами. Якщо зазвичай все доволі стандартно: там похована, наприклад, жінка, її ім’я та її батька, то тут є уже якісь епітети. Наприклад – «подавала руку бідним». Чи «присвячував свій час Торі». Не так часто їх можна зустріти і ми були дуже раді, що якесь різноманіття у текстах з’явилось», – каже незалежна дослідниця із С.-Петербургу Тамара Саламатіна.
Учасники експедиції розповідають: єврейське кладовище у Бердичеві цікаве тим, що тут знаходяться поховання від початку 19 ст. і до 1973-го року. А біля могили одного з найбільших хасидських цадиків Леві Іцхак бен Меїра поховано багато общинних діячів, хасидських лідерів, їхніх учнів і послідовників.
Магістр мистецтв Юлія Лень з Білорусі присвятила дисертацію вивченню бердичівського єврейства. На цьому цвинтарі дівчина працює щоліта з 2016-го року.
«Люди знаходять пам’ятники, місця захоронень своїх предків завдяки тим каталогам, які ми робимо. Так було у різних містах і в такі моменти завжди ти розумієш, що все це не даремно і дійсно ця робота важлива і потрібна», – каже учасниця експедиції з Білорусі Юлія Лень.
Дослідники працювали на єврейських кладовищах у Білорусі, в Західній Україні, в Литві, Латвії та кавказьких країнах. Але пам’ятники у формі чобітка, кажуть, там велика рідкість. Чому у Бердичеві їх робили саме такими достеменно не відомо.
«Це схоже на ногу, яка, коли прийде месія, всі піднімуться і підуть на святу землю. Можливо тому, але це чисто гіпотеза», – говорить Тамара Саламатіна.
«Робити такі пам’ятники дуже трудоємко, затратно. Але поки ніяких історичних джерел якихось, спогадів, чому і хто так робив у нас немає на жаль, але ця тема цікава», – додає Юлія Лень.
В єврейській общині Бердичева кажуть: в Україні мало фахівців та дослідників такого рівня. З вітчизняними спеціалістами був би шанс пришвидшити дослідницьку роботу і допомогти десяткам родин знайти родове коріння.
Будьте першим, хто прокоментував "У відпустку на єврейське кладовище в Бердичеві (ВІДЕО)"