У Житомирі попрощалися із військовим медиком Олександром Заліщуком, який загинув у Комишувасі (ФОТО)

Понад два роки тому житомирянин Олександр Заліщук став військовим медиком 1-го батальйону 115-ї обр ТрО, а 2 листопада 2026-го його життя обірвав підступний ворожий авіаудар рф по підземній школі в Комишувасі на Запоріжжі. Олександру було 53 роки, вдома на нього чекали дружина, донька, онуки.

Станом на 7 листопада загиблими у цій страшній трагедії офіційно називають 55 осіб – цивільні, які прийшли отримувати гуманітарну допомогу, військові, рятувальники, поліцейські, що прибули на місце після першого удару і загинули після наступного, перебуваючи в укритті або поблизу.

Олександр був одним із них, адже опинився там випадково і одразу поспішив на допомогу, рятуючи поранених.

«Серце Олександра не знало байдужості – він просто не міг стояти осторонь, коли навколо стікали кров’ю і благали про допомогу поранені цивільні люди. Він кинувся рятувати інших, забувши про власну безпеку, і віддав за них усе до останнього подиху. У мирному житті Олександр був світлою людиною — сіяв мудрість як учитель, рятував як фельдшер, мав тонку душу й писав вірші. У 2024 році він свідомо пішов на фронт за контрактом. Не заради війни, а заради порятунку людей. Він пішов у вічність, рятуючи незнайомих йому людей», – написали на сторінці 115-ї обр ТрО.

Олексій Шатило – ветеран та побратим загиблого медика, розповідає, що познайомився з Олександром чи не у перший день, коли той долучився до війська, адже якраз приїхав забирати новобранців для бригади. На Заліщука вже «поклали око» представники іншого підрозділу, але все ж вдалося забрати його до своїх – у 115-й обр ТрО служить понад 80 відсотків вихідців з Житомира та області. Майже одразу Олександр знайшов там товаришів і знайомих з цивільного життя, пліч-о-пліч з якими ніс службу й надалі.

«Важко і гірко прощатися з людьми, з якими ти проходив цю велику війну. Вона забирає найкращих з нашої сторони, щодня гинуть патріоти. Олександр – чесна та самовіддана людина, неодноразово рятував життя на фронті, лікував, підтримував словом, посмішкою, жартом. Ніколи не лишався осторонь та навіть у цей момент поспішив на допомогу цивільним. Важко усвідомити і прийняти цю втрату. Олександр відійшов у вічність, але не пішов у небуття, будемо памʼятати про нього та продовжувати нашу спільну справу і боротися проти ворога до перемоги», – зазначив Олексій Шатило під час прощання, яке провели 10 листопада у Свято-Михайлівському кафедральному соборі.

Тут зібралися рідні та близькі, друзі, колеги, побратими Олександра Заліщиках, представники бригади та університетів, де він здобував освіту у різний час.

«Олександр Вікторович народився 29 квітня 1973 року в Житомирі, навчався у Житомирській загальноосвітній школі № 21. У 1992 році з відзнакою закінчив медичне училище № 1, здобувши професію фельдшера. Певний час працював за фахом, допомагаючи людям. У 1997 році Олександр здобув другу освіту в Житомирському державному педагогічному інституті імені Івана Франка, отримавши спеціальність учителя хімії та біології.

Працював лаборантом в Обласному центрі крові. Упродовж 2003–2017 років працював у будівельній сфері, а згодом обійняв посаду провідного спеціаліста з ремонту та експлуатації будівель і споруд в АТ «Укртелеком». 14 вересня 2024 року він став до лав Збройних Сил України. Служив фельдшером медичного пункту першого батальйону 115-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. На війні його професійні знання та людяність набули особливого значення. Олександр рятував поранених, евакуював їх із поля бою, підтримував тих, хто опинився на межі життя і смерті. Паралельно навчався на першому курсі заочної форми здобуття освіти за освітнім ступенем «магістр» спеціальності «Фізична культура та спорт» (освітня програма «Адаптивний спорт та спорт ветеранів війни») факультету гуманітаристики, психології та спорту ДУ «Житомирська політехніка».

2 листопада цього року життя Олександра Заліщука обірвалося трагічно. До останнього він надавав допомогу людям, які постраждали внаслідок злочинного ворожого обстрілу гуманітарного хабу в Комишувасі. Навіть перед лицем смертельної небезпеки залишився вірним собі – рятував інших, не думаючи про власне життя», – Житомирська міська рада.