Як держава Будинок офіцерів охороняє

Фасад будівлі Житомирського Будинку офіцерів потребує ремонту, якого не було мінімум декілька десятків років.

Трішки історії.

Споруда збудована в другій половині 19-го століття. Вона належала дружині купця. У 1872 році будинок придбало Волинське училище дівиць духовного відомства, при якому діяла домова церква Введення в храм Пресвятої Богородиці. Ще пізніше, в червні-липні 1919 року, у приміщенні була розміщена школа червоних командирів Щорса. А вже у 1944 було сформовано Житомирський гарнізонний Будинок офіцерів, який і досі успішно працює.

На офіційному сайті Житомирського 25-гогарнізонного будинку офіцерів Збройних Сил України вказано:

«Наша будівля є пам’яткою історії та охороняється державою».

Вже зараз невідомо чи є споруда пам’яткою історії, тому що діє закон про декомунізацію, а в будівлі була школа червоних командирів. А по стану фасаду помітно, що «охорона» з боку держави якась специфічна.

Будинок сьогодні.

В гуртках Будинку офіцерів впродовж року займалося близько ста дітей. Ціни на заняття нижчі, ніж в інших багатьох дозвіллєвих закладах для дітей. Вартість: 100-250 гривень на місяць. Є гуртки бально-спортивного танцю, гітари, пошиття одягу, англійської мови, вокалу тощо. Планують набрати групу, яка займатиметься вуличними танцями. Також працівники Будинку офіцерів регулярно їздять з концертними програмами в зону АТО та відвідують військові частини, забезпечуючи дозвілля військових.

Чому будинок руйнується?

А тут саме цікаве…

 «Там (ред. Будівлі офіцерів) полупилась штукатурка і видно, що воно все побудовано з цегли-сирця. Це свідчить про те, що грибок вже дійшов до другого поверху. Якщо робити офіційне обстеження і робити офіційне заключення, то його (ред. Будинок офіцерів) вже можна визнати аварійним»

– пояснює двічі екс-головний архітектор міста Житомир Валерій Головатенко.

«Цей будинок складається мінімум з 4-х або 5-ти частин. І різні частини цього будинку знаходяться в різному стані, адже будувались в різні часи»

– розповідає краєзнавець Георгій Мокрицький.

Це свідчить про те, що будівлю (можливо більш нові її частини) врятувати можна, але для цього потрібні кошти, і тут мова йде не про тисячі, а про мільйони гривень. Міністерство оборони України за декілька останніх років виділило на ремонт близько 150 тисяч гривень (ремонтували всередині).

«Кожний рік будинок офіцерів, КЕЧ подає для включення в титул капітального ремонту до Міністерства оборони. Подані пропозиції на включення будинку офіцерів більш ніж 2 мільйони гривень до титулу капітального ремонту, але… Покищо коштів ніяких немає…»

– пояснює Лариса Вовкогон директор Житомирського гарнізонного Будинку офіцерів.

Таким чином Міноборони першочергово фінансує військові частини, що пов’язано з війною на Сході України, а на Дім офіцерів коштів не вистачає – позиція, яка  цілком зрозуміла.

Ще одним виходом з проблемної ситуації є фінансування з місцевого бюджету, але…

«Якщо міністерство оборони не може утримувати цю будівлю, нехай передають його місту. Ми знайдемо, як його використовувати, тоді ми вкладатимемо в нього гроші й це буде зрозумілим для житомирян, які платять гроші до міського бюджету»

– зазначив на одному зі своїх брифінгів Житомирський міський голова Сергій Сухомлин.

Передача з балансу на баланс може означати зміну структури Будинку офіцерів. Це може обернутися тим, що Дім офіцерів вже не буде Домом офіцерів.

Якісно іншим підходом до вирішення ситуації з реставрацією Будинку офіцерів є меценатство, але й охочих до цього діла немає.

Висновок

1. Будинок офіцерів може найближчим часом стати аварійним (якщо таким не є!);
2. Грошей на фінансування споруди, яку відвідував майже кожен житомирянин,  – немає;
3. Така гірка  доля нашої «Європейської» архітектури…