14-го травня в Україні вперше відзначають День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. З цього пагорбу у селі П’ятка, який став місцем вічного спочинку розстріляних у 40-ві роки євреїв, почалась історія порятунку Клари Ємєрової, яка вижила зокрема і завдяки жителям Бердичівщини. Місцевий мешканець П’ятки Олександр допоміг знайти це місце.
«Тут стояли 2 валянки, вже їх перевернули, докопувалися, по що там було копати – не розумію. Було таке», – говорить житель П’ятки Олександр.
Покійний дядько розповів йому, як бачив жахливі масові розстріли на власні очі.
«Їх приводили сюди, тут була вирита яма, розстрілювали, кидали в яму і все. Вели по десять десь, два-три поліцаї вели їх. Не відомо скільки розстріляли людей», – додає він.
Дивом від смертельної кулі тоді врятувалась дівчинка Клара. Блукала сусідніми селами і врешті прийшла у село Малосілка. На дитину у полі натрапив Максим Польовий – батько пані Галини.
«Ходив конюшини набрати корові і вила встромив, а там людина. Він її привів додому, ще й на печі була вона з нами, в мене був брат Павло і ми там сиділа. А мати дуже боялася», – пригадує Галина Польова, 86 років, мешканка Малосілки.
Остаточний і надійний прилисток єврейській дитині дала родина Христі і Степана Самотесів.
«Вона пробула в них довгий час, в них одного віку з Кларою був син Павло. Вона допомагала їм по господарству, пасла корови, виконувала всю хатню роботу», – каже Ольга Мельник, бібліотекар села Малосілка.
Ольга Мельник розповідає: попри страх бути розстріляними за переховування єврейської дитини, вони врятували їй життя. Жила сім’я у цій хаті, яка нині перебудована.
«Ємєрова Клара народилася в селі П’ятка, приблизно їй на той час було 8-10 років як зайшли німці в село і почали розстрілювати євреїв. Розстріляли батьків і брата», – говорить жінка.
Пані Ольга каже: заступник голови Швайківської громади Олена Лещенко ініціювала зібрання інформації про селян, які рятували євреїв під час розстрілів. Історію сім’ї Самотесів вона чула з дитинства, тож вийшла на їхню онуку.
«Бабушка звала її Аня, вона була під іменем Аня. Вона не знає точно, якого вона року. Вона навіть казала, як корові дають їсти – ясла – то її ложили під низ, а на верх клали сіно. І отак вона лежала», – розповідає Галина Куліковська, онука Праведників народів світу.
Жінка пригадує: дідусь був сміливим і не боявся нікого.
«До дєда прийшов голова сільради і староста і сказали, що в тебе є жидівочка. А він каже: ще раз почую слово жидівочка, вав у дворі тут не буде. І вона каже, більше її ніхто не шукав, себе вільно почувала, як в своїй хаті», – додає вона.
Зі слів пані Галини, Клара вийшла заміж у Бердичеві за кравця. Сама працювала в лікарні. З України виїхала у хвилю масової еміграції євреїв.
«Вона приїздила як до матері до цієї жінки, вона її любила, поважала, була дуже їй вдячна. В свій час баба Христя подарувала Кларі покривало, яке вона і досі зберігає», — додає Ольга Мельник.
В 1999-му році за сприяння Клари сім’ї Самотесів посмертно присвоєно звання «Праведників народів світу».
«В ті часи люди йшли на великий ризик, бо рятівників знищували прямо сім’ями. Але люди не задумуючись такий зробили подвиг, щоб врятувати життя цій дитині», – додає пані Ольга.
Нині, кажуть у Швайківській громаді, Кларі 91 рік. А пам’ять про їхніх простих селян з Нижньої Верховини – сільської вулиці в Малосілці – живе далеко за межами України.
Будьте першим, хто прокоментував "Як селяни з Малосілки на Бердичівщині рятували маленьку Клару (ВІДЕО)"