1 Уявіть, що в Єгипті вирішили зняти фільм про самураїв. І воїнів з катанами грають араби та копти. Або у Японії захотіли створити кіно про фараонів – і в ролі Рамзеса ІІ знявся актор Кері-Хіроюкі Тагава. Приблизно таку гамму відчуттів переживали пересічні городяни, які днями стали свідками помпезного перформансу на Великій Бердичівській…
Власне, це був так званий “фестиваль барвистих колісниць”. А ближче до вечора на Михайлівській влаштували “Холі”. Це коли люди обсипають одне одного різнокольоровими фарбами. Особливо радіють діти і підлітки, адже фактично це освячене хуліганство, коли можна цілком легально подуріти досхочу. А в школі за таке “холі” майже напевне батьків викличуть до директора…
Жодна мама не запитала про хімічний склад цих фарб. Жодна мама не цікавиться, як впливають ці порошки на очі та органи дихання – і нікому це, власне, не потрібно. Раз сиплять одне одному в обличчя – значить, і моє дитя не повинне стояти осторонь!
Але ми забуваємо головне: копія завжди гірша за оригінал. Не можна стати самураєм, народившись у Каїрі. Не можна стати індійцем, мешкаючи у Житомирі. Є ще й інший аспект. Перш, ніж вдавати індійця – замисліться: а чи хтось в Індії вдає українця? Ні? А чому?.. Чому індієць завжди залишається індійцем, японець – японцем, єгиптянин – єгиптянином? А українець часто хоче виглядати ким завгодно, аби тільки не собою…
Тарас СТРІЛЬЧИК
Артем НОВИЦЬКИЙ
Так можно раскритиковать любой праздник! интересно, как бы отреагировала еврейская община, если б Вы такое написали про хануку, которую они проводили в Житомире))) или любое другое мероприятие.
И еще, если человек родился в Украине это не означает, что он здесь должнен остаться. Если для Вас это так, не означает, что так же для всех людей!