Історію жіночих штанів можна вважати символом жіночої незалежності. У 19 столітті жінка в штанях могла зазнати не тільки громадського осуду, але й арешту, хоча, якщо пригадати трохи історії, то штани носили ще кочові євразійські жінки-вершниці, такі як скіфи та перси.
Поява велосипедів дала жінкам більше свободи не тільки пересування, а й життєвого вибору, адже вони змогли відмовитися від корсетів і носити штани.
У 20-х роках з’явилося покоління спортивних і активних дівчат, які підкорювали не тільки велосипеди, а й мотоцикли та літаки. 28 травня 1923 року генеральний прокурор США оголосив, що жінки мають право носити штани, де завгодно і коли завгодно. Жінки відвоювали собі право носити штани, наприклад, у відпустці, для роботи в саду, у воєнний час, але спроби скористатися дозволом 1923 року, особливо, що стосувалося офіційного заходу, все одно викликало осуду у суспільстві. Протягом 20-го століття жінки активно боролися за свої права, включаючи право на носіння штанів.
У Європі цей вид одягу вважався виключно чоловічим аж до рубежу 19-20 століть, що не скажеш про деякі країни Сходу, де жінки мали обов’язково носити штани.
У 17 столітті жінок, які не погоджувалися з цією думкою, часто відправляли на вогнище. Жанна д’Арк була однією з перших, хто наважився носити штани. Яку 30 травня 1431 року було засуджено до смерті проанглійським єпископом П’єром Кошоном. Спалена живцем приблизно у 19-річному віці «за єресь, відьомство і ходіння в чоловічому одязі».
Лише у 19 столітті європейські модниці змогли додати до свого гардеробу штани, першопрохідцями були феміністки. Міс Джекінс вкоротила свій кринолін (широка спідниця на тонких обручах) і одягла під нього турецькі шаровари, в чому і відправилась на прогулянку.
Через деякий час Амелія Блумер почала з’являтися на публіці в штанах, поверх яких була коротка спідниця. Ця жінка володіла власним феміністичним журналом, друкувала власні статті про реформи, які жінки повинні зробити в боротьбі за рівноправність, і вона першою написала про переваги штанів. Прихильники Амелії з Британії і Німеччини підхопили ідею носити штани та оголосили, що це корисно для здоров’я та навіть патріотично.
Багато хто був проти цього стилю. Жінок у штанях висміювали. Газети публікували карикатури на феміністок.
Габріель Бонер Шанель намагалась ввести в моду штани, вона вважала, що чоловіки і жінки можуть носити одне й те саме. Вона вирішила навчитися їздити верхи, але почувалася некомфортно в довгій спідниці, тому переодяглася в один з костюмів свого знайомого. На популярність штанів вплинули актриси, як кіно, так і театру. Сара Бернар часто з’являлася в штанах на сцені театру, а в 1930 році у фільмі «Марокко» вона постала в образі чоловіка в смокінгу і штанях, що викликало багато суперечок. Вона ходила в елегантних костюмах від знаменитого бренду Chanel.
Важко повірити, але у Франції скасували закон, що забороняє жінкам носити штани тільки у 2013 році. Відповідно до закону, який був введений більше 200 років тому, жінка повинна була запитати дозволу в поліцейського, щоб «одягнутися як чоловік». Її могли заарештувати без відповідного документа.
Створення костюмів для ділових жінок від Giorgio Armani стало величезним внеском у світ моди. Створення ним брючного костюма стало образом втілення успішної ділової жінки. З тих пір, штани зайняли гідне місце у гардеробі жінки і більше не вважались чимось ганебним та забороненим. Штани практично не поступаються спідницям або сукням і є досить поширеним атрибутом у сучасному світі. Адже зручність та універсальність цього елемента гардеробу дозволяє легко складати красиві образи, відповідати сучасному ритму життя, виглядати кожен день по-різному і залишатися привабливою.
Софія Микитюк
Будьте першим, хто прокоментував "Як жінки виборювали право носити штани?"