Єгор Ярошинський з Німеччини та Анна Ярмолінська із Житомира: як волонтерський тандем допомагає ЗСУ (ФОТО)

«Хочу перемоги для України. Аби мої друзі повернулися з передової в мирні міста до своїх родин. Щоб діти не чули звуки сигналів тривог і ракет та «шахедів», не бачили вибухів», – говорить Єгор Ярошинський.

Чоловік родом із Житомира, але 19 років тому, будучи дитиною, виїхав у Німеччину разом з батьками. Проживає у Мюнхені і звідти разом зі співвітчизниками та усіма небайдужими допомагає захисникам, виходить на акції, аби нагадати всьому світу, що війна в Україні триває і потрібно підтримувати українських оборонців.

У волонтерський рух Єгор включився ще в 2014-му, але після повномасштабного вторгнення російських військ почав працювати в цьому напрямку ще більш активніше та потужніше. У тандемі з ним житомирянка – діюча військовослужбовиця ЗСУ Анна Ярмолінська.

Разом вони збирають кошти та закривають актуальні запити багатьох підрозділів, проводять благодійні аукціони, аби акумулювати ще більше ресурсів, оскільки потреб на фронті менше не стає і кожен донат конвертується у корисну річ, що здатна, в буквальному сенсі, врятувати життя воїна.

«Мій волонтерський шлях почався ще навесні 2014 року, коли 95-бригада була по тривозі піднята і направлена на південь країни до півострова Крим. Купувалася форма, перевʼязувальні матеріали від Бундесверу і все передавалося десантникам в Україну. Аня також волонтерила ще задовго до повномасштабного вторгнення. О 5 ранку 24 лютого мені повідомили: «Єгор, почалося! Нас закидають бомбами»… Одразу почав писати, телефонувати друзям у Житомир і питати, що потрібно. Відповідь була короткою – «Все!». Зборів, як таких, тоді не проводив, все куплялося за власні кошти.

Займалися виключно військовими, оскільки Європа взялася рятувати цивільне населення – зустріч на кордоні, допомога з облаштуванням і так далі. Ми ж шукали турнікети, бандажі, каски, бронежилети. Звертатися до знайомих, – пригадує перші дні волонтер Єгор Ярошинський. – Почали отримувати прохання від військових: їм були потрібні тепловізори, рації, далекоміри, каліматори. Стало зрозуміло, що самі це все не витягнемо, тому спробували об’єднуватися у волонтерські групки – як в Україні, так і в Німеччині. Пані Валентина Де Маар організовувала демонстрації в Мюнхені із закликами до німців донатити, щоб можна було купити необхідне на фронт. Пізніше долучалася і до інших зборів. Власне, саме на таких заходах, на сторінках соцмереж німцям розповідають про те, як важливо допомагати українцям, зокрема ЗСУ, адже саме Україна стала щитом для Європи.

У Мюнхені також є наші друзі, які влаштовують перформанси на демонстраціях – дівчата своїми образами доносять до пересічних громадян, що в Україні війна і не можна бути байдужими. Поруч встановлюють скриньки для пожертв і далі додають їх до зборів, які ми проводимо».

За словами Єгора, грошові перекази отримують від українців та іноземців з Німеччини, Іспанії, Польщі та США. Крім цього, з 2022-го року разом з Анною проводять аукціони у соцмережі Фейсбук. За умовами, кожен може сплатити відповідну суму коштів та позмагатися за право отримати ексклюзивний лот. Найперше волонтер спробував розіграти прапор від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, якого йому подарували товариші. За нього виручили 6500 євро на дрони та аптечки.

«Такий прапор – це круго і мега приємно, але я вирішив, що він зможе допомогти захисникам, тому варто використати цю можливість», – додає Ярошинський.

Вже пізніше було розіграно артилерійську гільзу, якою був підбитий ворожий танк в Донецькій області, футболку з автографами гурту «Антитіла», шолом російського пілота зі збитого «Міг-29», марку та футболку з автографом Романа Грибова – автора легендарної фрази на о. Зміїному про «рускій ваєнний карабль», книгу «Знай наших» та календар з підписом автора Юрія Журавля.

На черзі – авіаційна гільза, підписана українськими льотчиками – полковником Кисельовим («Вахтанг»), капітаном Шкаревським («Ектор»), підполковником Лазаренко («Грім»), а також історичний прапор із автографами бойових генералів, справжніх полководців – генерала Залужного, генерал-лейтенанта Буданова, генерал-лейтенанта Забродського, генерал-майора Ковальчука, генерал-лейтенанта Волосюка. Обидва лота додатково розписані українськими митцями. Відповідний аукціон організатори оголосили у грудні минулого року і поставили за мету зібрати таким чином мільйон гривень на підтримку 95-ї бригади, 81-ї бригади та 46-ї бригади ДШВ ЗСУ. Майже за місяць вдалося зібрати більше 300 тисяч гривень.

«Можливо, комусь може видатися, що мільйон – це багато, та це лише 6 «мавіків» або 60 fpv-дронів, кілька транспортних засобів. В умовах війни – крапля, – констатує Єгор Ярошинський. – Перший квиток для участі в аукціоні для українців коштує тисячу гривень і 500 гривень кожен наступний. Для іноземців – 100 і 50 євро відповідно. Двох переможців буде обрано генератором випадкових чисел на моїй сторінці. Реквізити для переказів: Монобанка, PayPal: 20arishka14@gmail.com, 4149437867261552 (ПриватБанк).

Волонтер каже, що деякі лоти допомагають шукати самі військові, які за період проведення АТО/ООС та повномасштабної війни стали друзями, а є лоти, які Єгор вигадує спонтанно, а далі з Анною шукають варіанти як це втілити. У планах вже мають кілька наступних, але тримають у секреті.

Скільки загалом вдалося зібрати коштів з лютого 2022-го Ярошинський назвати не береться, але ця сума точно б мала кілька нулів та ще й в іноземній валюті. Та, продовжує, головне не цифра, а ціль – допомога військовим, врятовані життя і найшвидша перемога України.

Максимально від одного аукціону, який провели Анна та Єгор, вдалося отримати 8600 євро, що пішли на покупку міношукачів для рятувальників та військових. Загалом купували прилади та речі (дрони, плитоноски, тепловізори, рації, міношукачі, термобілизну, коптери, дощовики, генератори, павербанки, автомобілі) саперам ДСНС, батальйону «Карпатська Січ», 90 батальйону, 95-й, 81-й та 46-й бригадам, передавали хірургічні ножі для апаратів у столичні лікарні та госпіталі вартістю 64 тисяч євро та ін.

«Ми не робимо це заради нагород. Сили беремо від хлопців і дівчат, які боронять країну. Вони – справжні герої, які заряджають та мотивують на волонтерство. Маємо допомагати і робити все можливе, щоб кожен з них повернувся. Завдяки їх подвигу та самопожертві, у Європі – спокійно. Ми спокійно живемо, засинаємо та прокидаємося. Я народився в Україні. Це моя країна, яку я люблю і мені за неї болить», – пояснює Єгор Ярошинський.