Євгеній Колесник: «Спорт формує характер. Щоб досягнути результатів, треба ламати себе»

Першу медаль на міжнародній арені гирьовик Євгеній Колесник виборов на чемпіонаті Європі серед юніорів у 2016 році в Польщі. Тоді він завоював срібло. Через рік хлопець посів друге місце, але цього разу вже на чемпіонаті Світу серед юніорів в Південній Кореї. У 2018 році в Латвії знову ж на світовій першості серед юніорів здобув одразу три нагороди (два срібла і бронзу) у ваговій категорії до 78 кг. Декілька місяців тому 21-річний спортсмен із Радомишля успішно пройшов усі етапи відбору до лав поліції Житомирщини, завершив навчання у центрі підготовки поліцейських і нині любов до гир поєднує із роботою інструктора з особистої безпеки відділу професійного навчання Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

«Мій перший тренер – Юрій Федорчук. Він показав і навчив азів, дав мені основу. Потім почалися виступи на обласних змаганнях і далі по наростаючій. До гирьового спорту спробував свої сили у футболі, але зрозумів, що це не моє. Коли я вперше прийшов у спортзал спробувати заліза, так би мовити, то першочергова ціль була скинути зайву вагу, – зізнався Євгеній Колесник на початку нашої розмови. – В моїй сім’ї ніхто не займався спортом. Я перший, хто зламав генетику. (Усміхається). Закінчив Житомирський національний агроекологічний університет, але тренувався під керівництвом братів Пронтенків у Житомирському військовому інституті».

– Який твій звичайний режим дня і харчування? Можеш  дати поради, як упродовж дня почувати себе бадьоро?

– Моє дитинство пройшло у бабусі в селі. Я прокидаюся рано. Орієнтовно о шостій – сьомій ранку. Далі – звичайний сніданок. Їм все як і всі. Нічого особливого. Люблю м’ясо, борщ. Лягаю також рано, о 21:00. 22:00 – це максимум. Найбільш активний вдень, а от ввечері я здаюся. (Усміхається).

Якщо готуюся до змагань, то підготовку до них починаю за два місяці і додаю у свій раціон спортивне харчування – вітаміни, які допомагають відновитися після великих навантажень. Після змагань зазвичай роблю паузу на декілька тижнів. Тренуюся три – чотири рази на тиждень. Мінімально тренування триває дві години. Усе залежить від того, які завдання поставить тренер.

– Твої кумири? З кого береш приклад?

– Насамперед це заслужені майстри спорту, мої тренери, брати Василь і Костянтин Пронтенки. На їхньому рахунку стільки високих досягнень! З них хочеться брати приклад.

Останнім часом стежу за виступами російського гирьовика Івана Маркова, який змагається у ваговій категорії 95+. Він дуже молодий і постійно встановлює рекорди. Здавалося б, куди далі? Але він кожного разу показує кращі результати. Фантастика просто.

– Розкажи про суть гирьового спорту максимально коротко і зрозуміло для тих, хто не в темі, але хоче знати більше. Як оцінюється виступ і рахують результати?

– Змагання проводять у різних вагових категоріях із гирями вагою 16, 24 і 32 кг. При цьому оцінюється максимальна кількість підйомів гирі за чітко визначений проміжок часу в двох вправах (поштовх і ривок, тобто двоборство) або в одній вправі – поштовх із довгим циклом. Обов’язковим є те, що кожен підйом має бути зафіксований. Тому дуже важлива правильна техніка виконання.

Скоро в гирьовому спорті, на мою думку, дівчата наздоженуть хлопців, особливо це помітно стало на чемпіонатах світу за кількістю учасників у порівнянні з 2016 роком. Вони показують хороші результати з гирями вагою 24 кг, які не кожен хлопець покаже.

А ще з власних спостережень можу сказати, що на міжнародних змаганнях дуже сильними суперниками українців є представники з Росії, Казахстану, Латвії. Не знаю з чим це пов’язано, можливо, з програмами тренувань, системою заохочення, проте в більшості випадків ми змагаємося з спортсменами саме з цих країн.

– А яку максимальну кількість підйомів виконав ти? Твій рекорд?

–  Дивлячись яка гиря. Наприклад, у 2017 році на змаганнях у Львові з гирями вагою 24 кг в поштовху я виконав 175 підйомів (разів) за 10 хвилин. Однією гирею (вправа ривок) я зробив 229 підйомів за 10 хвилин.

– Найбільш пам’ятна перемога і найбільш прикра поразка? Є такі?

– Навіть не знаю… (Задумався). Важко згадати. Стільки змагань було. Мабуть, найбільш прикрою поразкою є участь в чемпіонаті України, який відбувся у вересні 2018 року в Харкові. В моїй категорії було чотири учасника. Усі вони були майстрами спорту міжнародного класу. Ніхто не міг передбачити результати. Ми фактично йшли впритул один до одного, коли відпрацювали першу вправу (поштовх). Коли ж справа дійшла до ривка, то кожен підйом вирішував розподіл місць. На останніх хвилинах я поступився представнику Рівненської області і став четвертим. Тоді я показав найкращі результати за увесь час тренувань, але хотілося більшого.

А от перемога, яку пригадую, мабуть, була в Південній Кореї у 2017 році на чемпіонаті Світу, де посів друге місце.

А взагалі мені дуже подобається Всеукраїнський турнір з гирьового спорту, який присвячений пам’яті професора, майстра спорту Юрія Резнікова. Його щорічно організовують у Львові, а переможці отримують пам’ятні призи – срібні гирі-кулони, які можна носити на ланцюжку і зібрати цілу колекцію. Азарт з’являється. (Усміхається). У 2017 році, коли я вперше переміг на турнірі і здобув першу гирю-кулон, то подарував її татові. Часто я одягаю футболки зі змагань просто так. По-моєму, це також міні-популяризація спорту. А раптом комусь цікаво стане?

– Як налаштовуєш себе перед виступом?

– За півгодини перед виступом люблю послухати енергійну, гучну музику. Вона мене підбадьорює. Виходячи на поміст я себе заспокоюю, роблю декілька видихів і йду працювати. Іноді важко буває, можуть виникати неконтрольовані емоції, наприклад, хочеться крикнути, але я зазвичай усі свої емоції тримаю під контролем (при собі) і просто спокійно виконую вправи.

– Спорт роботі не заважає і навпаки?

– Після роботи у мене тренування. Спортзал допомагає перезавантажитися, позбутися непотрібної або зайвої інформації, яку отримав за день. Думаю, я на правильному шляху. Принаймні поки мені вдається поєднувати і спорт, і роботу.

– Опиши себе трьома словами?

– Впертий. Працьовитий. Наполегливий. Щодо першого, то мені важко нав’язати думку, а ще я можу довго сперечатися. Лише, якщо мені доведуть мою неправоту або я зрозумію, що помиляюся, то визнаю це і поступлюся. Щодо двох останніх рис, то я завжди люблю доводити до кінця те, що вже розпочав.

– Чим займаєшся у вільний час?

– Я люблю природу, риболовлю, ходити по гриби. Не люблю сидіти вдома. Взимку люблю бігати навіть у мороз, а коли приїжджаю додому, то люблю кататися у лісі на лижах. А от влітку не люблю бігати. Біг погіршує мої результати. Влітку я люблю плавати.

– Про що мрієш?

– Хочу отримати майстра спорту міжнародного класу. У Латвії не вдалося досягти поставлених цифр, але все попереду. Зупинятися не збираюсь, бо не всі вершини ще взяті. (Усміхається). Після змагань аналізую свої виступи, помилки, дивлюся відео виступів своїх конкурентів, проте знаю, що наступного разу від них можна очікувати, чого завгодно. Хотів би більше подорожувати. Ще стільки всього хотілося б побачити!

– Чого не вистачає українському спорту, на твою думку? Які підходи варто змінити?

– Зараз дуже змінилася молодь. На мою думку, усе потрібно починати з школи, уроків фізкультури, де до дев’ятого класу ще діти ходять, а потім більша половина класу просто сидить на лавках. Вийнятки звісно є, наприклад, коли дитина не може займатися за станом здоров’я, має протипоказання, але фізкультура в школі –фундамент і саме тут варто шукати таланти, по-моєму.

Спорт – це як друга робота. Спортсмен витрачає свій час, кошти, сили… Просто хотілося б, щоб для українських спортсменів були кращі умови і система заохочень.

– Твої поради для спортсменів-новачків, щоб досягнути бажаних результатів?

– Перед цим наведу приклад того, якщо хтось вже брав участь у змаганнях і не вдалося перемогти, то в багатьох випадках опускають руки або хочуть кинути все. Спорт формує характер. Щоб досягнути результатів, треба ламати себе. По-друге, розвивати силу волю і жагу до перемоги. В процесі тренування з часом вони прийдуть. Просто не треба зупинятися. І третє, мабуть, не зупинятися на вже досягнутому. Встановлювати власні рекорди і щоразу їх покращувати. Я займаюся гирьовим спортом сім років. Такі от поради можу дати з власного досвіду.

– Каверзне запитання. Срібні і бронзові нагороди вже були, а коли чекати від Євгенія Колесника на світове золото? Коли його можеш обіцяти?

– Не можу обіцяти. (Усміхається). Але зроблю усе можливе, що від мене залежить, прикладу максимум зусиль для цього. Для мене кожен результат, кожен підйом, медаль – це мало-мало-мало. Я працюю над тим, щоб кожного разу показувати кращий результат. В одному я впевнений на всі 100%, що далі – буде. (Усміхається).

Аліна ДЕМБІЦЬКА

Фото: Аліна Дембіцька, офіційна сторінка Євгенія Колесника в Facebook, офіційний сайт ГУ НП в Житомирській області