«Жму руку! Обнимаю!» Путін, Зеленський і Лукашенко привітали Марію Мадзігон (ВІДЕО)

Технологія формантного синтезу була відома ще 20 років тому, коли ера цифрових технологій лише розпочиналася. 2001 року, наприклад, Сергій Тігіпко продемонстрував у Верховній Раді запис голосу Олександра Мороза, який говорив різні дурниці, причому російською мовою. Тігіпко попередив, що це фальшивка: слова й речення були синтезовані з формант (звукових фрагментів) справжнього голосу О. Мороза. Мета демонстрації – довести, що можна підробити будь-який голос і примусити його говорити будь-що. Виготовлення такого запису, вочевидь, влетіло тоді мільйонеру Тігіпку у копієчку.

Технології не стоять на місці. Візьміть сучасний смартфон – і порівняйте його з мобільним телефоном початку 2000-х, що блимає тьмяним зеленуватим монохромним екраном. Українська журналістка і блогерка Марія Мадзігон довела це наочно.

Марію «привітали» Путін, Лукашенко і Зеленський. Ця технологія проста, доступна і практично безплатна. Сьогодні не потрібно тримати штат дорогих фахівців, які довго і нудно копирсаються у формантах, аби створити голосову фальшивку. Замість них все зробить штучний інтелект. Ось ще один характерний приклад.

Випускник російської академії КДБ Андрій Деркач, який опублікував «сенсаційні розмови» нібито Порошенка з нібито Байденом та нібито Путіним – вочевидь, вчився старанно. Але його загальна ерудиція, як бачимо, не встигає за технічним прогресом. Публікація плівок «з Байденом» ще змогла викликати сякий-такий резонанс в інформаційному просторі. А от у випадку плівки «з Путіним» – посміховиськом став сам А. Деркач.

Волохаті рашистські вуха тут стирчать з кожного кутка. Головний мем – «Жму руку! Обнимаю!» – має на меті переконати прихильників Порошенка у тому, що їхній кумир мало не цілувався з президентом держави-агресора. Це після іловайської трагедії та драми у Дебальцевому.

Але цей же мем створює когнітивний дисонанс для любителів путінської Росії в Україні. Виходить, Порошенко насправді – друг Путіна? Чи як?.. 

Цікаво, що вічно роззявлена українська Феміда поки що не має до А. Деркача жодних запитань. Ну, наприклад: звідки він взяв ці записи? Ніхто не викликає Деркача на допити. Ніхто не гасає за ним, аби вручити повістку. Байка про якихось «журналістів», які нібито передали плівки Деркачу – це версія для дебілів. Якщо припустити, що плівки справжні – тоді слід розуміти, що такий витік міг статися лише: а) з найближчого оточення Порошенка; б) з найближчого оточення Путіна.

І оточення Путіна в особі його прес-секретаря Пєскова відреагувало на запис дуже швидко: без здивування і підозріло мляво. Тобто, хтось за кордоном публікує запис конфіденційної розмови президента РФ – але речник президента РФ чомусь геть не обурений і навіть не здивований. Ніби це звичайна практика. Така реакція фактично підтверджує версію про те, що плівки Деркача – фальшивка. І вона є частиною масштабного інформаційної спецоперації, санкціонованої Кремлем.

Але ця операція спрямована проти Порошенка лише номінально. Насправді ж вона заточена на авторитет української влади в цілому – і лупить передусім по рейтингу Президента України Володимира Зеленського. Який в останні місяці «самоізолювався» до того, що перестав адекватно реагувати на очевидні виклики для національної безпеки. Президент України по коліна загруз в епічній «боротьбі з Порошенком» , яка перетворилася вже на відвертий фарс. А Медведчук і Шарій тим часом – б’ють Зеленського мало що не ногами. І успішно «гризуть» його електорат.

А Російська федерація – під заспокійливий акомпанемент «нормандського  діалогу» – розгортає на українському кордоні нові ударні угруповання…

Тарас СТРІЛЬЧИК