Житомир між снігом і Масляною (ФОТО)

Добігає кінця час, який ми прожили всередині зими — справжньої, суворої, глибокої.
Коли сніг не просто падає, а мовчки поглинає все навколо, перетворюючи світ на безкрайній білий простір. Коли мороз не кусає — а малює. На вікнах, на гілках, у повітрі.

Ці заходи сонця були особливими.
Світло ковзало по снігу рожевими і золотими відблисками, тіні ставали довгими й синіми, а тиша — густою і майже відчутною на дотик. У морозному повітрі все звучить інакше, навіть сміх. Особливо сміх, коли летиш з гірки, а щоки палають від холоду і радості.

Зима показала себе в усій силі — з хурделицями, іскристим снігом під ногами та ранками, коли світ прокидається в кришталевій тиші.

І все ж, попри цей холодний величний спокій, уже відчувається: це не назавжди.
Попереду — Масляна, запах млинців, тепліші промені сонця. Весна ще не прийшла, але вона вже поруч. Вона дихає під снігом, ховається в світлі вечірнього неба, тихо готується до свого виходу.

Зима ще тримається.
Та в повітрі вже є щось нове — легке, невловиме, обнадійливе.

ФОТО: ТАРАС ОРЕШНІКОВ

Сім стовпів пам’яті: як у житомирському коледжі Косенка завершили ювілейний рік (ФОТО)