1 Перші згадки про плани щодо побудови заводу зустрічаються ще в документах 2003 року – це часи мера Буравкова. Саме тоді були зроблені реальні кроки до побудови заводу: до міської ради звертається керівник ТОВ «ЛІТЕР –М» з комерційною пропозицією, а саме: з проектом по побудові універсального екологічно чистого заводу по сортуванню, пресуванню, брикетуванню і переробці вторинної сировини, одержуваної з твердих побутових відходів.
Комерційна пропозиція щодо будівництва комплексу із переробки сміття
Все це планували робити на базі російських технологій та обладнання МСК «СТАНКО» та технологій по переробці залишків відходів у печах Ванюкова, виробничими потужностями до 100 тисяч тон відходів на рік.
Піч для спалювання твердих побутових відходів
Це була одна з перших пропозицій. Усі витрати на себе брав інвестор, а від менеджменту міста вимагалося лише надати територію та всі необхідні дозволи.
Так, на 19 сесії 24 скликання рішенням №370 від 02.06.2004 року було погоджено відведення земельної ділянки розміром у 7 га та був наданий дозвіл на проектування будівництва та експлуатації заводу. На цьому будівництво і призупинилося.
Бюрократична тяганина та певні політичні домовленості були виправдані проблемою з відсутністю необхідної земельної ділянки. Питання сміттєпереробного заводу зникло з кулуарів міської ради на довгих 4 роки.
І ось 2007, – вже рік міським головою Житомира є Віра Шелудченко, яка ініціювала нові спроби щодо побудови заводу по переробці та утилізації сміття. Про себе нагадала компанія ТОВ «ЛІТЕР-М»:
Керівництво фірми просить у Віри Тимофіївни передати у користування земельну ділянку до 10 га в районі міського звалища, посилаючись на певні домовленості з попередником та на рішення №370 19 сесії 24 скликання від 02.06.2004 року .
Дане прохання було відправлено на розгляд Світлані Півоваровій, яка в той час очолювала управління житлового господарства після цього про дану компанію в документах нічого не згадується.
А пошук інвесторів тривав і далі: до міської ради звертається компанія «RD JAPAN INC.» з пропозицією побудови заводу нового типу по переробці та утилізації сміття.
Звернення компанії «RD JAPAN INC.» до Житомирської міської ради з пропозицією побудови заводу нового типу по переробці та утилізації сміття (початок)
Звернення компанії «RD JAPAN INC.» до Житомирської міської ради з пропозицією побудови заводу нового типу по переробці та утилізації сміття (завершення)
Сміттєпереробний завод у Житомирі: казка чи реальність?
Завод планували побудувати за три роки з моменту підписання інвестиційного контракту. Також потенційний інвестор зазначав, що у разі успішного підписання контракту, даний завод міг би проводити роботи по рекультивації існуючих сховищ та полігонів ТПВ. Більше того, 90 % робочих місць надавалися б українцям.
А технології, які хотіли запроваджувати, найновіші на той час: метод плазмо-молекулярного розпаду та тонка переробка вторинних відходів, що не мали аналогів у Європі.
Це ж інвестиції на сотні мільйонів доларів!!!
… але Житомиру така казка не судилася.
Хоча знову від влади потребувалося лише надати дозволи та виділити земельну ділянку і підписати контракт. Спочатку начебто і земельну ділянку «шукали». Міська влада звернулася до облдержадміністрації та Оліївської сільської ради з проханням знайти та надати земельну ділянку загальною площею у 8 га. На це прохання відреагували члени виконавчого комітету, які були запрошені на сесію Оліївської сільської ради аби обговорити дане питання. Але в кінцевому результаті відповідь негативна. Сесія сільської ради постановила, що зазначена ділянка не придатна для будівництва заводу по переробці та утилізації сміття через відсутність необхідної відстані від житлових забудов.
Висновок про непридатність земельної ділянки для будівництва заводу з переробки (початок)
Висновок про непридатність земельної ділянки для будівництва заводу з переробки (завершення)
Далі ще один міський голова, і знову теж саме: у грудні 2010 року Володимир Дебой разом з тодішнім очільником Житомирської області – Сергієм Рижуком, зустрічались з представниками ізраїльської компанії «Arrow ecology», яка була зацікавлена в будівництві сміттєпереробного заводу в Житомирі. Інвестори готові були на 90% фінансувати будівництво заводу, їм було необхідно 2,5 гектара землі і 150 тонн сміття щодня. При тому, що за даними керівництва Житомира, за добу в місті накопичується не більше 110 тонн. Однак, знову не склалося. А через три роки після зустрічі з потенційними інвесторами Володимир Дебой говорить, що побудувати такий завод не можливо.
Далі виконуюча обов’язки міського голови Любов Цимбалюк зустрічалась з представниками європейських компаній і обговорювала можливості побудови сучасного заводу з переробки побутових відходів. І вже в четвертий раз – результат нульовий.
Ось і теперішній міський голова не покидає надії у побудові такого потрібного для міста заводу. Розповідає про необхідність громадських слухань аби разом з громадою міста вирішити яким повинен бути завод. Водночас активно шукає інвесторів, яких зацікавить дана пропозиція.
І ось Олександр Фещенко, профільний заступник міського голови розповідає:
«Представники з Китаю – теж зацікавлені в будівництві заводу. Попередня делегація, яка приїжджала, ми з нею не знайшли порозуміння. Вона запропонувала технології спалювання сміття»
Проте наші джерела, які наближені до комунального автотранспортного підприємства 0628, повідомляють, що нібито інвестор запропонував умови співфінансування, за яких місту необхідно було би виділити з бюджету такі «непідйомні» 50 мільйонів євро. Другого інвестора не влаштовував розмір земельної ділянки, який пропонували, а також об’єми сміття за рік.
Що це означає? Знову наріжним каменем у побудові заводу стала земельна ділянка. Майже 15 років минуло з першої спроби, змінилося 5 міських голів, кожен з яких намагався зробити казку реальністю. Але чомусь не склалося…
Відповідь на питання напрошується сама: за цей час можна було знайти інвестора та землю, розробити всі необхідні проекти, вирішити усі проблемні питання та, власне, побудувати завод.
Але об’єктивна реальність житомирян – це стихійне сміттєвезвалище (розміром 21,5 га), яке влада гордо називає Полігоном.
За минулий рік на нього надійшло 550 тис. кубометрів твердих побутових відходів. А один кубометр відходів – це від 60 до 200 кілограм.
За день надходить 2 тисячі кубометрів непотребу… На даний момент сортувальна лінія не працює…
Екологічна інспекція пише про численні порушення та завдані збитки екології… А менеджмент міста готується приймати львівське сміття.
Незалежно від політичної приналежності міська влада «годує» житомирян обіцянками про будівництво сміттєпереробного заводу
Чи зміниться картинка?
Отож, висновок можна зробити один: завод по переробці сміття – це гарна обіцянка для виборців, яка кожен раз, протягом 15 років, робить свою популістську справу.
Лише на одне питання відповіді не має:
«Скільки ще часу будуть вірити виборці народним обранцям?»
Костянтин Касьян
Матеріали по темі: Ціна сміття або “сміттєва” політика у Житомирі
А коли мають відбутися публічні обговорення щодо будівництва сміттяпереробного заводу, які Сергій Сухомлин озвучив?