Я знаю, хто вбивця. Можливо, розв’язка не буде такою вражаючою, як у детективних оповіданнях Агати Крісті. Вона навіть не матиме особливого сенсу, адже жертву не повернути до життя, а вбивця відомий заздалегідь. Ймовірно, ти здогадаєшся про те, якою вона буде, прочитавши перший абзац. Але ці здогадки ніколи не підтвердяться, бо ти закриєш текст раніше.
Час – єдине, що у тебе є і тому ти так старанно його економиш. Замість живого спілкування обираєш переписки, рецензіями на книги замінюєш їх прочитання, а відео-обзори про інші країни прирівнюєш до реальних подорожей. Все це допомагає зберегти дорогоцінні хвилини, якими ти щодня розплачуєшся, як найдорожчою валютою. Але, в спробах зекономити свій час, навіть не бачиш, що насправді просто нерозважливо його витрачаєш. З кожним: «ще одна серія і за роботу», «зайду в інтернет лише на 5 хвилин», «цей фільм повна маячня, але до кінця додивлюсь» годинник продовжує тікати. Секунди перевтілюються в хвилини, а ті перетікають в години, дні, місяці. В світі трапляються дивовижні речі, які ти пропускаєш.
На підлозі розбитий годинник. В дзеркалі зморшкувате обличчя. На волоссі наліт сивого срібла. За плечима померлі мрії, закопаний потенціал та знівечені надії. Я справді знаю, хто вбивця. Ти сам нещадно знищуєш свій час. Ніхто тепер не потребує твого щиросердного зізнання. Присяжні не будуть слухати нікчемні виправдання. А твій адвокат не скаже, що завтра все налагодиться, бо поняття «завтра» більше не існуватиме. І суддя, напевно, присудить тобі 0 годин 0 хвилин за такий звірячий злочин. Відправивши тебе прямо в могилу, а не у в’язницю суворого режиму. Але чи має ця розв’язка сенс, коли твої жертви у вигляді витрачених хвилин, вже ніколи не можна буде повернути назад?
Ти не відповіси, бо ніколи не дочитуєш до кінця.
Вікторія ПИСАРЕНКО
Будьте першим, хто прокоментував "Ти не дочитаєш до кінця"