Житомирянка Олена Легенчук про «Мобільну стоматологію», допомогу військовим, благодійні фотозйомки у США і воєнну творчість (ФОТО)

Війна змінила все і внесла суттєві корективи у її розмірений ритм професійного та особистого життя. Житомирянка Олена Легенчук уже кілька місяців активно займається волонтерською діяльністю і намагається усі сили й ресурси направити на підтримку ЗСУ та постраждалих від повномасштабного вторгнення росії.

«До війни я працювала фотографом у країнах Європи, розвивала бізнес – салон краси у Житомирі, а ще проводила жіночі міжнародні християнські конференції, була волонтером у фонді «Місія в Україну», що опікується дітьми з інвалідністю в регіоні, допомагала жінкам, які опинилися у кризових життєвих ситуаціях, займалась написанням дитячої книги, – ділиться Олена. – Я повернулася в Іспанію 22 лютого і до останнього не вірила, що війна можлива у таких масштабах. Вже через два дні усе змінилося. Перший тиждень з початку війни для мене був, як у тумані. Плакала, дивилася новини і не могла зрозуміти, що я можу зробити. Бізнес в Україні уже не працював, служити по інших напрямках теж можливості не було. Мої акценти та пріоритети змінилися. Переказувала кошти куди тільки можна було, але потім зрозуміла, що це не ефективно, бо певні пожертви зникали, тож вирішила самотужки допомагати військовим частинам, підрозділам і конкретним людям. Мені запропонували малювати для тематичної NFT-колекції, куди приєдналося багато українських художників і дизайнерів, а усі кошти від продажу об’єктів йшли на ЗСУ, та я відчувала, що я можу робити ще щось».

Такі ілюстрації Олена розміщувала у тому числі на своїй сторінках у соціальних мережах, доповнюючи розповідями мешканців окупованих чи зруйнованих росіянами міст, тих, хто пережили ворожі обстріли, втратили домівки і близьких.

Крім цього, волонтерка постійно публікувала інформацію про актуальні запити від військовослужбовців. Усе необхідне знаходила і купувала за кордоном. Спочатку витрачала на це власні заощадження, а потім почала збирати донати, адже потреби лише збільшувалися з кожним днем.

«В Іспанії купувала амуніцію, прилади, форму та взуття для воїнів і відправляла в Україну. Здебільшого моя допомога адресована десантникам 95 бригади та прикордонникам, капеланам і хлопцям з аеророзвідки 5 легіону, – додає Легенчук. – Багато моїх друзів у ЗСУ, тож я завжди знаю що, де і кому потрібно. З деякими підрозділами подружилися вже після початку війни. Окремо я купувала необхідні речі на прохання інших волонтерів, які також займаються питаннями забезпечення військових».

Її щотижневі замовлення сягали на суму 5-10 тисяч євро. Одні з найдорожчих у переліку – приціли й тепловізори. Наголошує, що мільйонів на «байрактари» не збирає, однак усі вкладені кошти і зусилля йдуть виключно на збереження життя захисників і служать для оборони країни від загарбників

«Моє мислення за ці місяці повністю змінилось: стала дуже економна, рахую все берцями, прицілами або тепловізорами. Довелось вникати в усі ці деталі військового спордження, техніки, зброї. Ось це – найважче, а знайти, то вже питання часу, – говорить житомирянка. – Завдяки цьому я мою нових друзів-волонтерів по всій Європі. Дуже приємно, що загалом люди довіряють мені, бо не завжди є час на освітлення всього, що я роблю, а інколи не про все можна розповідати».

Ще один із напрямків, яким взялася опікуватися волонтерка, – «Мобільна стоматологія». Мета проєкту – оперативно надавати стоматологічні послуги військовослужбовцям, що виконують бойові завдання на передовій та мирному населенню на лінії фронту. Наразі Олена у команді як місіонер «Християнської служби порятунку» і відповідає за його реалізацію.

«Я познайомилась з командою капеланів з Києва, які служать у «гарячих точках» військовим та цивільним. Про роботу капеланів Миколи і Павла Корсунів можу розповідати годинами. А ще там є стоматолог і мені розповіли про ідею команди облаштувати мобільну стоматологію, адже ситуація із зубами у військових і тих людей, кому допомагають, критична. Проте на це потрібні кошти, а їх немає. Попросила порахувати бюджет. Коли побачила цифру, зрозуміла, що зібрати таку суму реально. Я хочу і можу їм в цьому допомогти, – пояснює волонтерка. – За тиждень до цього якраз придбала квитки у США, де планувала проводити фотозйомки і збирати кошти на потреби одного підрозділу. Зараз люди вже не так охоче переказують гроші, а звернень від бійців не стає менше, тому доводиться шукати різні варіанти».

До поїздки за кордон, зізнається Легенчук, чіткого плану і розрахунків не складала. Та якби вони й були, то впевнена, що не змогла б так ризикнути. За п’ять тижнів вона змінила два штати, відвідала вісім міст, шість разів жила у незнайомців просто як гостя і провела 33 фотосесії. Результат – майже 16 тисяч доларів зібраних коштів і пожертв. У будні фотографувала, а у неділю відвідувала українські та слов’янські церки і розповідала про «Мобільну стоматологію».

«Мені траплялися дуже добрі та жертовні люди, але вони вже теж видихнулися від допомоги і близько 90% з тих, з ким спілкувалася, вже когось підтримують в Україні. Чула й про те, що втомилися від війни. Зустрічала людей, які волонтерили в Україні, але втомилися, виснажилися емоційно, фізично та фінансово і просто переїхали в Америку. Не обійшлося і без тих самих рускіх, які переїхали сюди з росії багато років тому, але чомусь так сильно ненавидять Україну і українців, – констатує Олена Легенчук. – Хоч я повернулася з США, але моя місія ще не завершена. Я лише почала будувати стосунки із людьми там. Власне, і проєкту потрібна щомісячна підтримка, а ще ми не ми не придбали автомобіль для потреб «Мобільної стоматології».

Наприкінці літа волонтерка планує в Україні приєднатися остаточно до команди проєкту, яку вважає неймовірною, адже ці хлопці (зараз називає так усіх – і 20-річних і 60-річних) служать щоденно – без вихідних, зарплатні та постійного фінансування. Вони безстрашно їдуть на «нуль» і везуть допомогу військовим і цивільним, тож пишається тим, що може робити з такими людьми одну спільну справу.