Марія Мошківська створює принти для бренду етноодягу

Марія Мошківська народилася і виросла у селі в Коростенському районі на Житомирщині. З дитинства багато малювала і вдома досі зберігаються зошити з її першими квітами, ялинками і звірятами. Спочатку малювала олівцями та аквареллю, згодом полюбила олійні фарби. З 7 класу відвідувала Коростенську міську школу мистецтв ім. А. Білошицького та навіть думала продовжити займатися цим професійно, здобуваючи фахову освіту. Врешті, обрала ДУ «Житомирська політехніка» та економіку. У вільний від навчання час малювала, але робила це не дуже часто, а на роботу витрачала по кілька тижнів і навіть місяців. Одну із картин – «Підводний пейзаж», змогла завершити за два роки.

Знову активно взялася за малювання 22-річна дівчина навесні цього року після вимушеного переїзду за кордон через війну в рідній Україні. Спочатку Чехія, потім Фінляндія, разом із мамою та меншими братом і сестрою, подолала кілька країн, змінюючи помешкання. Родині вдалося знайти прихисток, а згодом влаштуватися на роботу. Про таку, каже Марія, навіть мріяти не могла : з квітня вона працює у компанії фінського бренду екологічного етнічного одягу «KAINO»: принти, створені талановитою українкою, прикрашають одяг. Замовити такий можна на офіційному сайті бренду, через сторінки в соцмережах і придбати в магазинах. Частину коштів від реалізації направляють на допомогу внутрішньо-переміщених осіб із зони бойових дій, що які наразі проживають на Житомирщині.

«Війна для мене почалася із телефонного дзвінка мами. Вона сказала не панікувати, пояснила ситуацію, – згадує Марія Мошківська. – Тоді я була вдома, бо напередодні підхопила COVID-19, планувала завершити лікування і повертатися на навчання у Житомир. Тиждень від початку повномасштабного вторгнення російських військ ми залишалися вдома, але розуміли, що це небезпечно, адже поруч було багато військових об’єктів. Першою наважилася їхати за кордон моя двоюрідна сестра разом із дітьми, запропонувала й нам. Тато і мій хлопець лишалися в Україні, а ми відправилися в Чехію. Там перебували кілька днів, адже дуже багато співвітчизників також приїздили, були проблеми з поселенням. Вирішили їхати далі.

У Фінляндії тривалий час жила і працювала моя тітка. Їй вдалося домовитися з місцевими, аби ми могли переїхати туди. Нам оплатили квитки на літак, гарно прийняли, забезпечили необхідним. Серед усього я знайшла папір та олівці, сіла малювати. Це були квіти, петриківський розпис. Один з чоловіків побачив малюнок і зацікавився моїми роботами. Згодом виявилося, що він показав їх представникам бренду і через кілька днів мене запросили на співбесіду на швейне підприємство. Звичайно, їм довелося багато чому навчати мене, бо я не мала навиків і досвіду роботи у програмах, малювала виключно на папері. Власне, оцей перший малюнок, який у компанії згодом назвали «Квіти Марії», в основі принта, що прикрасив фірмовий джемпер. Він надійшов у продаж в травні.

Це сезонна річ, тож попит більше в холодну пору. У Фінляндії літо коротке, місяців два, тож на осінь підготували новинку з моїми птахами. Я розробила новий дизайн і назвала його «Воля». Таким чином передала усі свої відчуття, емоції, дух нескореності і прагнення українців до свободи. Маємо кардигани з птахами з котону та шерсті у двох кольорах, вартістю 249 та 260 євро відповідно».

Марія Мошківська розповідає, що власниця компанії Ніїна Сінісало не лише запропонувала співпрацю, але й висловила ідею про те, аби частина коштів від продажу речей із малюнками українки, йшли на допомогу постраждалим від наслідків війни. Перший переказ – майже 900 євро, зробили у червні. За них було придбано продуктові набори для ВПО у громади Житомирщини. Усе літо збір коштів продовжувався. Разом з колегами, які дуже вболівають за Україну, постійно запитують як справи у рідних, дівчина робила резинки для волосся і продавали їх з благодійною метою. Для цього використовували дерев’яні намистинки. Якось вони надійшли значно більшого розміру ніж зазвичай, але вихід з ситуації знайшли – Марія пофарбувала їх у білий та чорний кольори і нанесла малюнки квітів і птахів. Так вийшли оригінальні прикраси на шию, які також продавали. Зараз дівчина має окрему сторінку із виробами своєї арт-майстерні. У «KAINO» ведуть спеціальні таблиці, де фіксують кожну продану одиницю одягу та прикрас, аби нічого не пропустити у підрахунку коштів на благодійність.

«Мене дуже хвилювало, що я нібито втекла від війни, знаходжуся далеко, у безпеці, коли з України щодня надходять такі трагічні новини. Це насправді важко, бо ти не маєш можливості якось допомогти, підтримати. Через стан здоров’я працювати фізично я не можу, а у Фінляндії майже усі вакансії – це робота у сільському господарстві. Дуже зраділа, коли потрапила на підприємство з виробництва одягу, але особливо почувала себе щасливою від того, що зможу бути корисною своїй країні. Пані Ніїна, яка взяла мене на роботу, зауважила, що я маю самостійно вирішити куди і як будуть витрачені кошти – 10% від продажу джемперів. Це дуже відповідально, тому кілька днів обдумувала як краще їх витратити, до кого звернутися. У розмові з татом чула, що у нашій громаді проводять ремонт будинків, куди будуть поселяти з ВПО з східних регіонів. Подумала, що саме таким людям зможемо допомогти. Далі написала Сергію Яцику – він був викладачем у «Школі місцевого самоврядування», де я навчалася у 2018 році в Житомирі. Мені імпонувала ця людина і його діяльність, – додає Мошківська. – Він відгукнувся і разом зі своєю організацією «Молодіжна Фундація Європейських Ініціатив» оперативно вирішили усі питання, закупили продукти, передали їх та відзвітували».

Разом із мамою Марія на деякий час приїхала у Житомирську область – побачитися з рідними та коханим, вирішити особисті питання, а далі знову вертатиметься у Фінляндію, аби продовжувати творити, популяризувати національні українські мотиви, збирати кошти для допомоги.