«Сміливі завжди мають щастя»: Марія Миронюк про шопери із вишивкою, екологію та українську спадщину (ФОТО)

Житомирянці Марії Миронюк – 22 роки, вона майбутній економіст-міжнародник та філолог-перекладач, адже одночасно навчається у ДУ «Житомирська політехніка» та в ЖДУ ім. І. Франка, а ще працює у науково-дослідній службі університету і займається укладанням термінологічного словника. Цікавиться історією, вивчає іноземні мови, малює, досліджує українську культуру й спадщину – слухає тематичні підкасти, переглядає документальні фільми і читає книгию

З весни у неї з’явилося ще одне захоплення – вишивка. При цьому новий навик вдалося розвинути на стільки, що з часом почала створювати авторські вироби та продавати їх. Частину прибутку дівчина віддає на підтримку ЗСУ.

«Війна торкнулася кожного з нас по-різному. Стрічка новин здавалася безкінечною та вечори тягнулися вічність. І в березні, трохи оговтавшись, я дістала мамину коробочку з нитками і голками, увімкнула «YouTube» і почала вчитися вишивати, – згадує Марія. – Правду кажуть, що ми завжди повертаємося до того, хто ми є, до тих цінностей, які захищаємо та сповідуємо. Вишивка завжди була для мене чимось сакральним, ніби зв‘язком з моєю сім‘єю, моїм корінням, бо мама вишиває хрестиком та бісером, бабусі вишивали гладдю. Коли я чула слово «вишивка», перед очима завжди були рожеві та червоні квіти вишиті гладдю на рушниках, які колись висіли на іконах над ліжком. Тому я завжди знала – коли почну вишивати, то це точно буде гладь. Власне, першими я й спробувала відтворити ось ті квіти з рушників. Ниток мала не багато і не знала, коли буде можливість придбати їх ще, тому і квіти, і листки вишивала на клаптику червоним кольором. Зелені лишила для наступної спроби. Дивилася відео і одразу повторювала все на тканині. Якщо чула ще невідомі назви швів чи технік, шукала інформацію в інтернеті, дивилася схеми і знову пробувала це повторити самостійно. З часом рекомендації в «Instagram» та «TikTok» також захопила вишивка, і я знову дивилася і так само намагалася повторити. Зараз дивлюся канал «Вихиляси з вишивасами» – вчуся».

Спочатку Марія вишивала на клаптиках тканини різної довжини, називаючи їх «рушничками». Тоді це були окремі елементи – калина «французьким вузликом», колоски «швом рококо», квіти в різних стилях. Зізнається, що найбільше подобається вишивати портрети українських митців, супроводжуючи їх цитатами із творів. Попри мінімальний досвід у цій справі, образи виходять дійсно впізнаваними: по сусідству на одному «рушничку» Леся Українка у соняшниках, Ліна Костенко у маках і волошках, Тарас Шевченко серед ромашок та конюшини. На інших – Василь Стус, колоски, грона калини, карта України, «Українська анатомія» з квітів та багато іншого.

«Коли бачу відео технік вишивання, повторюю їх на «рушничку, так я вчуся і тренуюся. Ці кілька місяців відточувала майстерність на футболках, шортах, сорочках, джинсах і шоперах, – продовжує майстриня. – У планах є кілька ідей щодо розширення асортименту. Можливо, вишивка на світшотах та футболках, але зараз я активно розвиваю історію одного проєкту – «shoppersaur». Ще хочу освоїти узори традиційної вишивки різних регіонів України, яворівську вишивку, техніку занизування, лиштву, кучерявий стіб, пряму та косу гладь. Продовжувати можна довго, бо ж українська спадщина надзвичайно багата.

Намагатимусь втілювати це все на шоперах, аби нести цей спадок, наш генетичний код в сучасність, щоб це було стильно та по-нашому, по-українськи. Зараз на вишивку витрачаю майже увесь свій вільний час, якого і так не багато. Коли хочу відпочити, то теж вишиваю. Творчість – це внутрішнє моє, щось типу медитації та вивільнення енергії. Окрім вишивки, я малюю, а у шкільні роки створювала картини в техніці квілінг. Натхнення черпаю з української літератури. Існує міф, що там одне село, бідність і журба, та це далеко не так. Ставлю собі за мету показати це. Мій улюблений шопер – з цитатою Івана Багряного «Сміливі завжди мають щастя». Ці слова для мене про Україну та кожного українця та українку – сміливі, незламні, борці, які обов’язково будуть вільними та щасливими».

Робота над шоперами для Марії почалася із пошуку матеріалу для вишивки. На той час уже пройшла етапи вишитих квітів та узорів і прагнула створювати цілісні композиції. У соцмережі випадково натрапила на рекламу із еко-сумками, розмальованими вручну. Зрозуміла, що таке полотно ідеально відповідає її потребам. Першу еко-сумку для неї придбав брат. На ній вишила Меріду з мультфільму «Відважна», мати якої під дією чарів перетворилася на ведмедя. Цю роботу називає найскладнішою. Шопер лишила собі, а нині розробляє дизайн ще одного для власного користування – українізований.

«Варіант із продажем шоперів я взагалі не розглядала, бо для мене вони на той час були лише тканиною з ручками, на якій можна вишивати. Потім сестра купила еко-сумку собі і попросила вишити. Результат я опублікувала в себе в Instagram. Репетиторка з німецької відреагувала на фото і зробила замовлення. І тоді: «light bulb went off in my head» і я «о точно, їх же можна продавати», – говорить Марія Миронюк. – Наприкінці липня я написала в своїх соцмережах про продаж шоперів з вишивкою та закинула декілька готових робіт – їх одразу забрали. Окремий профіль в «Instagram» створила через місяць, в серпні. Важливо, що у мене завжди була підтримка. Про все, щоби я не робила, батьки казали: «Хочеш – пробуй» і я так я вирішила спробувати й цього разу».

На виконання одного малюнку-вишивки на сумці дівчина може витратити кілька годин або й днів, усе залежить від складності. Увесь процес – виключно ручна роботу. Спочатку малює ескіз або знаходить щось цікаве в «Pinterest» і додає деталі від себе, потім розграфлює шопер під ескіз, а далі олівцем наносить його на тканину. Підбирає нитки за кольорами і вишиває. З матеріалів, окрім самого шоперу, використовує нитки муліне різних марок, але все 100% бавовна, два п‘яльця, набір голок для вишивання.

«Шопери я замовляю в інтернеті в українського виробника еко-товарів. У них своє швейне виробництво в Києві. Всі шопери зі 100% бавовни розміром 35х41. Така сумка витримує до 20 кг. Коли шукала виробників в Україні, то обов‘язокою умовою було саме «еко». Проблема екології набагато серйозніша, ніж може здаватися на перший погляд. Пластик не розкладається, поліетеленові пакети розносяться по лісах, річках, потрапляють в океан, де вже є сміттєві острови. Що залишиться від нас і нашої планети, якщо ми так і продовжимо жити, беручи на касі кожен раз пакет? Махатма Ганді якось сказав: «Будь тією зміною, яку ти хочеш побачити в світі». Тому, якщо хочеш чисте довкілля – не складай пакет з пакетами, а купи шопер з натуральних матеріалів, яким будеш користуватися не один рік, – наголошує Марія. – Шопери – це зручно, стильно, екологічно, красиво. Їх можна носити будь-куди. Скажу за себе: йду на пари – беру шопер, йду в магазин – беру шопер, йду гуляти – беру шопер. Для обідів на роботу теж треба найгарнішу сумку, а значить знову шопер. Він підійде і для спортивної форми в зал, і для продуктів харчування, побутових товарів, для будь-чого. Це «універсальний воїн».

Частину коштів із кожного проданого шопера Миронова надсилає у фонд «Повернись живим». Втім, здебільшого переказує значно більшу суму, залишаючи собі стільки, щоб лишень покрити витрати на матеріали.

Ексклюзивні та оригінальні вироби від «shoppersaur» купують друзі Марії та їх знайомі віком 20-25 років – собі чи у подарунок. Обов‘язкова умова від майстрині – любити свій шопер і насолоджуватися ним. Крім цього, сумка із ручною вишивкою потребує особливого догляду – прання на «делікатному режимі» при 30 градусах, віджим не більше 500 оборотів, попередньо шопер потрібно вивернути. При ручному пранні не терти область малюнку. Не використовувати відбілюючі чи інші «агресивні» миючі засоби. Прасувати можна зі зворотнього боку.