Тетяна Вітюк із села Громада Житомирської області в’язати навчилася ще у 10-річному віці: як набирати петлі першою показала шкільна подружка. Відтоді не полишає цю справу і постійно вдосконалює вміння та навички. Переважно в’яже на замовлення – жіночі сукні, светри, кардигани, спідниці головні убори, рукавички, шарфи, жилетки, костюми, речі для дітей і підлітків.
Нині до цього переліку додалися шкарпетки, шапки і бафи для військових. Їх почала в’язати відносно нещодавно, та вже передала безкоштовно чимало наборів бійцям на фронт.
Несуть службу в ЗСУ чоловік та зять пані Тетяни. У них такі теплі в’язані речі з’явилися у першу чергу. Донька займається кондитерською справою і долучилася до волонтерського руху в Житомирі, який забезпечує воїнів домашньою випічкою – піцами, пиріжками з різною начинкою, печивом та ін.
«Я в’яжу усе життя, багато років буквально не випускала спиці з рук. Спочатку ще в школі для рідних і друзів, потім для дівчат, з якими навчалася у технікумі, а далі дітям, колегам на роботі в лікарні. Маю проблеми зі спиною і за станом здоров’я перебуваю постійно вдома, але потрохи беру замовлення, – розповідає Тетяна Вітюк.
– П’ять років тому придбала машинку. Це значно пришвидшило процес, адже до того використовувала лише спиці. Усю інформацію брала з книжок, журналів, буклетів, а зараз в інтернеті стільки всього – лише встигай переглядати і пробувати в’язати. Це взагалі для мене стало відкриттям, бо здавалося, що знаю і вмію вже усе, але навіть тепер продовжую вчитися чомусь новому. У соцмережах є спільноти майстринь із в’язання, де ділимося ідеями, порадами, публікуємо свої роботи та підтримуємо корисні благодійні ініціативи. Зокрема, раніше я вже в’язала одяг для вихованців дитячих будинків, а також передчасно народжених діток у Житомирський перинатальний центр. Долучилася до групи «В’язальні Сили України» й обговорення того, як можемо допомогти наших захисникам, щоб трохи утеплити їх.
Дівчата почали в’язати і передавати такі речі ще раніше, а я ось ближче до холодів. Попросила доньку спитати у своїх, чи є потреба у таких наборах і готові одразу передала волонтерам, які возять допомогу на фронт. Ще знайома з Харкова попросила окремо зв’язати комплекти для її рідних, які також зараз на війні. Є шапки, бафи, шкарпетки і буду ще в’язати балаклави».
Наразі Тетяна Вітюк використовує пряжу зі своїх запасів, які придбала раніше. Обирає чорний, сірий, зелений, коричневий кольори та їх відтінки чи поєднання – саме те, що найбільш підходить для армійців.
На одну пару шкарпеток витрачає півтори-дві години часу, шапка займає більше двох годин. Процес тривалий та кропіткий. Не припиняє працювати навіть у період відключень електроенергії, адже чоловік додатково подбав про обладнання, яке забезпечує оселю та машинку безперебійним живленням. Допомагати майстриня має намір поки в цьому буде потреба – аж до перемоги.
Юлія Демусь
«Це потрібно і важливо»: житомирянка шиє прапори для військових (ФОТО)
Будьте першим, хто прокоментував "З теплом і турботою: Тетяна Вітюк в’яже шкарпетки, шапки і бафи для воїнів на передову (ФОТО)"