Злата Тарасенко створює осучаснені етноприкраси

Злата Тарасенко закінчила Житомирський фаховий коледж культури і мистецтв ім.І.Огієнка, а нині продовжує навчання в Українській академії друкарства і працює методистом в Житомирському обласному центрі народної творчості.

У липні минулого року, аби відволіктися хоча б трохи від війни, почала створювати осучаснені етноприкраси з бісеру – силянки, стрічкові та нагрудні ґердани. Всьому навчалася самостійно – методом спроб і помилок, інформацію шукала на просторах інтернету та переглядала дописи інших майстрів.

“Спершу зробила для себе стрічковий ґердан. До цього в мережі ТікТок побачила відео як такі роблять інші дівчата. Мене це зацікавило, адже розуміла, що потрібно шукати якесь нове заняття, щось медетативне, аби трохи заспокоїтися, переналаштуватися. Дивлячись на цей ґердан зараз, маючи досвід виготовлення інших прикрас, розумію, скількох помилок допустилася, але всеодно дуже люблю його і постійно ношу, – ділиться 21-річна житомирянка Злата Тарасенко. – Працюю в трьох техніках – ручне бісерне ткацтво, бісерне ткацтво на станку, силяння. Використовую чеський бісер і спеціальну нитку, стрічкові гердани додатково нашиваю на велюрову стрічку.

Якщо це силяння чи ручне бісерне ткацтво, все робиться голкою. На станку процес складніший, потрібно натягувати нитки-основи. Однотонну вузеньку силянку можу виконати за два вечори, тобто за годин 10, силянка з орнаментом – 15 годин роботи з перервами, стрічковий ґердан – до 40 годин. Наразі другий тиждень уже роблю нагрудний ґердан, бо це дуже клопіткий процес. Загалом, маю такий темп роботи. На першому місці – якість. Прикраси – це моє хобі, роблю те, що подобається і приносить задоволення: для душі і на продаж.

Це цікаво, естетично, гарно, це наші традиції і наша культура, які можна дуже легко інтегрувати в сучасність. Зазвичай люблю відтворювати старовинні орнаменти. Часто беру їх у книжках з вишивкою різних регіонів, відмальовую схеми і втілюю у прикрасах. Однотонні прикраси – це моя авторська інтерпретація. Силянки та гердани чудово доповнюють традиційні образи для фотосесій чи певних заходів, але також пасують до сучасного вбрання, їх можна одягати на культурні події або просто на роботу. Приймаю замовлення на виготовлення силянок та ґерданів. Розмір, ширину та орнамент підбираємо індивідуально”.

Один зі своїх ґерданів Злата продала у рамках благодійного аукціону “Зігрій котика ЗСУ”, під час якого волонтери збирали кошти на комплекти термобілизни для військових. Розповідає, що в його основі – елементи вишивки, яку побачила на виставці у Житомирському обласному краєзнавчому музеї і зробила фото із дозволу співробітників.

“Стрічковий ґердан – українська прикраса, яка була найбільш поширеною в Галичині, Буковині та Закарпатті. Вона має вигляд довгого бісерного полотна з різноманітними забарвленнями й орнаментами, яке пришивається до стрічки, – додає житомирянка. Для аукціону виготовила ґердан вручну технікою ручного бісерного ткацтва з чеського бісеру. Орнамент відтворений з шматка старовинної вишивки з с.Дідковичі Коростенського району Житомирської області кінця 19 – початку 20 століття”.

Від початку повномасштабної війни дівчина співпрацювала із благодійним фондом, долучалася до плетіння маскувальних сіток.

Одна з її робіт, виконана на замовлення обласної ради, прикрасила стіну нині зруйнованого російською ракетою ліцею в центрі Житомира. Вона присвячена трагічній сторінці цієї війни – дітям, які загинули внаслідок військової агресії росії. Злата – митець із профільною освітою, займається живописом, створює різноманітний арт, де також є відображення теми сучасної війни та її наслідків.