Кінний клуб з Харкова облаштувався поблизу Житомира

У серпні минулого року Анна Шульга вперше побувала у селі Троянів поблизу Житомира, а вже у жовтні перевезла сюди своїх коней та облаштувала стайню «Щаслива підкова». До того з чоловіком і трьома дітьми мешкала у Харкові, на переїзд зважилися через війну та постійні обстріли. Спершу частину своїх тварин евакуювали у більш безпечні регіони, самі облаштувалися на Дніпропетровщині. Чоловік Анни вивозив із «гарячих» точок прифронтової зони й інших коней. Загалом таких було щонайменше дві сотні.

Разом із родиною на Житомирщині оселилися і їх 11 коней. Зокрема, спортивні кобили Пріма Богема, Тессі та Афродіта, а також тренувальні коні Альба, Реверс, Айдар, Дрім Бой, Монархія, Мокко, Гермес.

Крім цього, є ще 25-річний поні Фунтік. Він – найстарший. Звичайне катання на ньому для дітей триває 20 хвилин, а тренування 45-50. У першому випадку малюка просто проведуть по території, розкажуть про світ коней, нададуть відповіді на запитання тощо. У другому – дитина може вчитися чистити і збирати поні на тренування, після цього – безпосередньо заняття на манежі чи в бочці, а наприкінці – розбирання напарника і повернення в денник.

Тренування для дітей радять проводити не раніше 5-6 річного віку. Починати з 20 хвилин та по мірі сприйняття інформації і набуття навичок тренер може збільшувати час занять та їх кількість протягом тижня.

Можна спробувати займатися і у більш зрілому віці, адже заняття верховою їздою – цікаві та корисні для різних вікових категорій. Загалом, навчають від новачків аж до виїзду на змагання. Одне тренування для дорослих займає годину.

До війни «Щаслива підкова» успішно функціонувала понад 14 років. На її базі діяла дитяча кінно-спортивна школа, відбувалася підготовка професійних вершників, проходили заняття з іпотерапії.

«Я з самого народження «хвора конями» і завжди просила у батьків коня, а вони не сприймали це всерйоз та казали: «Виростеш – купиш». Власне, так і сталося. У 21 рік я придбала свого першого коня, а далі… Коні мають властивість накопичуватися. Станом на початок 2022-го у нашій стайні було близько 20 коней, частину з них вимушені були продати, решту – перевезли спочатку у Дніпропетровську та Полтавську області, а далі в Троянів. Така, напевно, у нас місія – «кононізувати» Житомирську область, – говорить жартома Анна Шульга. – «Щаслива підкова» – це моє дітище, справа усього життя, яку я дбайливо і наполегливо будувала та розвивала. Це моє життя!»

На ділянці, де нині «Щаслива підкова», раніше був клуб «Троянський кінь», але навесні він закінчив свою діяльність та закрився остаточно. Про цю місцину харків’янам розповів знайомий. Потрапили сюди випадково і на той час лише розглядали можливість переїзду, а через кілька місяців уже зустрічали перших відвідувачів.

На території стайні проводять фотосесії, родинні свята на Різдво, Пасху, влаштовують «Андріївські вечорниці», майстер-класи. Можна гуляти, спілкуватися із конями, пригощати їх морквою, яблуками, сушкою та спеціальними ласощами. Цукром краще не зловживати і робити це лише під наглядом тренера.

Наприкінці березня відбувся перший заїзд до дитячого табору, що тривав протягом п’яти днів. У програмі – тренування, прогулянки на конях, вечірні розваги (ігри, конкурси), конюшня. Такі табори планують проводити і влітку.

«На стайні вся родина працює разом, – веде далі Анна Шульга. – Я виїзджаю коней і треную дітей, займаюся підготовкою до змагань. Старша донька, їй 12 років, тренується у мене і займається прогулянками. Збільшуємо поголів’я, тому взяли на допомогу ще конюха та інструктора. З перших днів перебування у Троянові нам допомагає місцева дівчина Софія. Вона також займається у мене і проводить прогулянки. Питання із кормами та перевезеннями вирішує чоловік. Працюємо щоденно з 10 до 19 години за попередніми записом. Погуляти і познайомитися з конями можна приїхати просто. Увесь світловий день вони гуляють. Тренувати дітей починаємо ближче до 5 років, проводимо перші заняття на рівновагу та концентрацію. Дорослі із задоволенням приходять до нас на заняття, бо це дуже класна емоційна розрядка навіть після роботи, а зважаючи на загальну ситуацію в країні – навіть терапія. На перші заняття ми з надаємо шолом, для дітей до 15 років – жилет безпеки, але надалі вершники самостійно купують собі екіпіровку. Ще треба бріджі – спеціальні штани для верхової їзди, черевики з крагами або чоботи для верхової їзди, верхній одяг відповідно до погоди».