Мистецтво партнерського балансу: житомирянка Мар’яна Сучок про магію акройоги (ФОТО)

Житомирянка Мар’яна Сучок йогою почала займатися 10 років тому. На той час жила і працювала в столиці. Від тривалого сидіння в офісі спина втомлювалася, тож, аби виправити це, пішла у студію. Каже, що дуже поталанило із першим вчителем та групою, з якою товаришує і до сьогодні. Вже через деякий час, коли в цьому була необхідність, почала заміняти вчителя..

Врешті з офісу Мар’яна пішла і влаштувалася працювати в «Makoto Dojo» у Києві, де у двох залах постійно проходили семінари, заняття, воркшопи, фестивалі з найрізноманітніших фізичних активностей (бойові мистецтва, різні напрями йоги, медитації, співочі практики, контактна імпровізація тощо). Це був час для особистого пошуку, розвитку і навчання. Там знайшла вчителів, у яких навчається і зараз, склала собі сотню книг і джерел, які вивчає й надалі, напрацювала методи і цілі, до яких рухається в практиці.

На певному етапі йога була для неї практикою, огорнутою романтикою, але згодом стала щоденною роботою, від якої й досі продовжує отримувати задоволення.

Після повернення у рідне місто дівчина проводить заняття з йоги в одному із спортклубів. Мріє зробити Житомир столицею акройоги і запрошує усіх охочих попрактикуватися разом із нею (щовівторка та в четвер о 19.15) на базі студії за адресою вул.Мала Бердичівська, 17 (4 поверх).

«Йога – це вже не містика, а чіткий робочий інструмент, яким можна покращити самопочуття, налагодити сон, додати сил, виправити поставу, боротись зі стресом і так далі. Рада навчати інших людей розуміти, як функціонує їх тіло, як повернути мобільність, як виправити ті чи інші травми або навчитись прислухатись до потреб свого тіла і розуму, складати свою щоденну практику таким чином, щоб у власному тілі жилось комфортно. Йога і акройога – це дві дуже різні практики.

Для мене особисто – два способи комунікації: йога – це розмова з самою собою, спосіб почути потреби свого тіла, підтримати його і своє фізичне та ментальне здоров’я, а от акройога – це комунікація з іншими. І чим більше людей, тим веселіше, – Мар’яна Сучок. – Я познайомилась з акройогою в Києві і на той момент вона досить активно розвивалась. Були цікаві і круті тренери в Дніпрі, Харкові, Львові, Сумах, Одесі. Всі знали один одного, їздили в гості, робили спільні семінари і фестивалі, запрошували іноземних вчителів. Це дуже дружня практика.

Я досі можу, поїхавши в інше місто, зупинитись на ночівлю у знайомого акройога. Після переїзду в Житомир також хотіла зробити його таким самим акромістом. Чи є у нас ще десь акройога, окрім залу, де викладаю я, не чула. Загалом, подібні елементи можуть вивчати в циркових або акробатичних студіях, гуртках, але, на відміну від них, акройога не потребує серйозної фізичної підготовки. Базові елементи доступні буквально будь-кому. Акройога, в більшості, – парна практика. Є той, хто робить опору (база) і той, хто літає (флаєр). Для флаєра важливо вміти довіряти базі, віддавати свою вагу, не намагатись самій балансувати. Для бази ж навпаки – сила, вміння балансувати, гнучкість та креативність, стануть плюсами. Разом з тим, практика розвине ці навички, якщо потрібно. Постійна зміна точок опори добре прокачує м’язи, а приємні враження та викид дофаміну та адреналіну просто гарантований. Напевно, найбільша цінність акройоги саме в цьому психологічному аспекті.

Поки люди зайняті тим, як виконати елемент, вони вчаться чітко озвучувати свої потреби і відчуття, прислухатись до інших, іноді дискутувати, бути сміливішими, відповідальнішими, виходити з зони комфорту, і поряд з тим відчувати підтримку і опору, довірятись, діяти в команді, страхувати і усвідомлювати свої можливості. Акройога – це завжди трохи головоломка, яку вам цікаво з партнером буде розгадати разом. Це практика про комунікацію. Раніше говорили, що акройога – парна практика йоги з елементами акробатики. Наразі ж йоги тут стає все менше, а практика все більше подібна до соціальних танців, тільки в іншій площині. Тому я частіше вживаю назву акро, хоча в інших тренерів побутує назва «акробаланс», «парний баланс» або «акройога». Треба вчитись озвучувати, як тобі краще».

За словами житомирянки, протипоказань та обмежень для акройоги немає. Радить просто прийти хоч раз і спробувати. Тоді й буде зрозуміло – цікаво вам чи ні, підходить або не підходить. Тривалість одного заняття – 80 хвилин, вартість 150 гривень.

Окрім постійних занять у студії двічі на тиждень, час від часу проводить на вихідних відкриті уроки, куди можуть завітати й новачки – спробувати, що таке акро і повчитися базовим положенням. Все анонсує на своїй сторінці у соцмережі інстаграм. З собою потрібно мати комфортний спортивний одяг, воду, хороший настрій. А ще можна запросити за компанію свою пару, подругу/друга, колега, когось із рідних. Проте, у випадку чого, партнер для акройоги завжди знайдеться.

«Акро – медійна практика, постійне джерело позитивних емоцій, яких зараз дуже не вистачає. І статичні положення, і динамічні переходи виглядають дуже ефектно. З однієї сторони це відлякує, але переживати не потрібно. Все набагато простіше, ніж здається і, знаючи ключик, ви зможете заповнити свої соцмережі фото та відео нового вражаючого хобі. Не варто нічого боятися: є складніші елементи, є простіші, але не менш ефектні, – додає викладачка акройоги. – Весь свій дохід з акройоги я направляю на допомогу захисникам, адже від початку повномасштабної війни займаюся волонтерською діяльністю. У лавах ЗСУ несуть службу багато моїх друзів, знайомих, вкрай дорогих людей: завжди є кому і на що донатити».