Олександр Шумський народився у селі Яроповичі (нині Андрушівська громада Бердичівського району). У дитинстві разом з родиною виїхав звідси, а через багато років на рідній батьківщині створив музей українського побуту «Відголос роду», який нині вже приймає екскурсії.
Каже, що все починалося у 2016-му з кількох глечиків та прялки, поступово кількість експонатів збільшилася на стільки, що однієї кімнати для них стало замало, тоді й задумався про те, аби зробити ці давні речі доступними для перегляду іншими людьми, щоб популяризувати українську культуру, традиції, історичну спадщину. Порадившись з родиною, зійшлися на тому, що експонати можна представити в дачному будинку, який багато років був у їх власності.
«Спершу речей було не дуже багато і я зберігав їх в куточку однієї кімнати, а тепер їх стільки, що вдалося майже повністю заповнити дві. Дякую своїм рідним, які підтримують і розділяють мої прагнення та захоплення. Фактично, «Відголос роду» – це наша родинна справа. Більше половини експонатів я зібрав за ці рокі самотужки – щось цікаве знаходив і купував або забирав буквально зі сміттєзвалища, трохи лишилося від бабусі, багато віддавали місцеві люди, коли побачили, що я облаштовую експозицію – у них це просто лежало, займало місце і не використовувалося. Поступово почали відгукуватися друзі та знайомі з інших регіонів, маємо чимало експонатів із Вінниччини, Полтавщини та ін.
Це те, що у людей також лишається від попередніх поколінь, але вони хочуть, щоб воно було виставлене на огляд і мало, скажімо так, практичне застосування, а не десь просто гнило. Ідея саме музею виникла в період повномасштабної війни, коли ми на більш тривалий час виїхали в Яроповичі. Для мене важливо, щоб наші гості мали можливість детально роздивитися експозицію, ознайомитися з кожним експонатом, більше дізнатися про його історію, приміряти вбрання тощо. Багато хто каже, що музей «Відголос роду» – це наче машина часу, завдяки чому вони повертаються в дитинство, коли проводили канікули чи гостювали у бабусі з дідусем в селі.
Усі екскурсії я проводжу особисто, працюємо на вихідних з 9 ранку за попередньою домовленістю через соцмережі. Вже була група з Житомира, приходили учні з школи у Яроповичах. Оскільки я маю основну роботу в Ірпені, то сюди можу приїздити не часто. Відвідувачі можуть лишити благодійний внесок – це кошти на розвиток музею, ремонтні роботи, придбання нових експонатів. Якщо ми щось знаходимо в іншій області, то самі їдемо і забираємо, приводимо до ладу. Маю багато планів на наступний сезон, але, знову ж таки, все зводиться до того, що витратна частина, пов’язана з діяльністю музею, зараз повністю лежать безпосередньо на мені, тому працюю в міру своїх фінансових можливостей».
Загалом музей Олександра Шумського поділений на дві частини – «Бабусина кімната» з інтер’єром 1950-1960 років, а також кімната з іншими речами різного періоду. Концепція закладу – поєднання кількох поколінь в межах одного простору: перше – те, що перед дверима (сьогодення), друге – їх попередники, третє – реконструкція української хати минулих століть.
Юлія Демусь
Василь Мошківський про перший обмін рослинами у Житомирі, власну колекцію і блог в Інстаграмі (ФОТО)
Все про топінамбур: як вирощувати і зберігати, що готувати і чим корисна «земляна груша» (ФОТО)
Будьте першим, хто прокоментував "Музей української душі на Житомирщині: екскурсія до «Відголосу роду» (ФОТО)"