Все про топінамбур: як вирощувати і зберігати

Соняшник бульбистий, топінамбур або «земляна груша» – рослина роду соняшників родини айстрових, яка досягає у висоту 1,5-4 м. Зустрічається у дикому вигляді, а також вирощується як кормова, технічна і харчова культура. Загалом стебла і квіти топінамбура дійсно схожі на соняшник і навіть мають подібний аромат.

Рослина формує потужну та широку кореневу систему, на якій утворюються бульби, за формою зовні схожі на імбир або грушу. Вони мають білий, жовтий, фіолетовий чи рожевий колір, тоненьку шкірочку.

Бульби – їстівні та дуже корисні. За хімічним складом близькі до картоплі, але за поживністю переважають багато видів городини. Можна вживати у сирому вигляді – додавати в салати, робити соки, смажити, запікати, варити, готувати супи й пюре. На смак приготовлений топінамбур солодкуватий, схожий до молодої картоплі чи горіхів, каштанів, ріпи, артишоків.

З висушених і розтертих бульб готують кавовий напій. До речі, це цінний продукт харчування для діабетиків. Специфіка зберігання й механічної обробки топінамбура викликає деякі труднощі, тому використання його на підприємствах ресторанного господарства дуже обмежене.

Бульби топінамбура містять до 3 % білка, мінеральні солі, 20,0 % вуглеводів, фруктозу, мікроелементи, 2-4 % азотистих речовин, досить багаті на вітамін B1 (аневрін), вітамін C і каротин, а в білку є амінокислоти – лізин, гістидин, аргінін, триптофан, треонін.

Соняшник бульбистий містить комплекс фруктанів, різні види пектину, сполуки з антиоксидантними властивостями, каротиноїди, целюлозу, макро- та мікроелементи, вітаміни, а також цінні метаболіти для обміну речовин при різних захворюваннях.

Вміст цукрів у бульбах зростає залежно від термінів збору через відтік поживних речовин зі стебел і листя. За виходом вуглеводів топінамбур удвічі переважає цукрові буряки.

Завдяки акумуляції сонячної енергії великою листковою поверхнею з ранньої весни до пізньої топінамбур вважається одним із рекордсменів з урожаю надземної й підземної маси. Надземну масу використовують на силос, а бульби – на корм.

На території України переважно поширені такі сорти топінамбура: «Київський білий», «Червоний», «Веретеновидний», «Патат», «Майкопський», «Білий», «Скороспілка», «Знахідка», «Інтерес», ін.

Загалом рослини легко культивувати, їх можна залишати практично без догляду. Росте на чорноземних, дерново-підзолистих, досить зволожених ґрунтах. Топінамбуру властива висока зимостійкість. Бульби зимують у ґрунті й залишаються життєздатними після зниження температури. Проте якість бульб погіршується, якщо рослини не пересаджуються у родючий ґрунт. За тривалої монокультури топінамбура різко знижується урожай бульб і зеленої маси.

Залишені після збирання дрібні бульби здатні утворювати на наступний рік порість, яка ускладнює або зовсім виключає можливість вирощувати після нього інші сільськогосподарські культури. Залишені в землі бульби продовжують рости, потенційно перетворюючись на бур’ян. Топінамбур у сівозміні бажано вирощувати після зернових злакових культур і багаторічних трав, не можна його вирощувати після картоплі, коренеплодів, баштанних культур, соняшнику. Після топінамбура можна висівати будь-яку зернову або зернобобову культуру.

Для зимового споживання бульби викопують восени (після перших заморозків) і зберігають у підвалі, пересипаючи піском. Для весняно-літнього споживання викопують рано навесні до проростання бульб.

На фото, представлених у публікації, топінамбур, вирощений на приватній ділянці в Житомирській області.