Невідомо, з яких причин – але у відчинені вікна квартири, в якій я живу, у другій половині літа регулярно залітають великі комахи. Декілька днів назад, наприклад, прямо серед ночі вдерся здоровенний шершень. Практично кожного року навідуються великі зелені коники (кобилки). Для шершня подолати висоту у декілька поверхів не є чимось надскладним. А от для кобилки, яка більше стрибає, ніж літає – вилізти сюди це майже подвиг. І, головне, навіщо? Що їх приваблює тут?
Це сезонне нашестя не мало б великого значення, якби не одна обставина. У квартирі живе ще й 8-річна дівчинка, у якої дуже складна історія стосунків з комахами. Скажімо, павуків вона не боїться зовсім. Але раптова поява джмеля чи оси може викликати справжню паніку. Минулого літа я раптом почув із сусідньої кімнати моторошний дитячий вереск – такий, ніби на Лесю напав хижий звір, що не знає жалю. «Звіром» виявилася самиця жука-носорога, яка мирно повзла по підлозі. Немаленький жук темно-бурого відтінку трохи здивував навіть мене – а у дівчинки була майже істерика…
Інсектофобія – специфічна фобія, яка виражається у страху перед комахами. Належить до класу зоофобій. Часто виникає у дитячому віці. Інсектофобія може розвинутися після негативного досвіду спілкування з окремими видами комах – наприклад, після укусів бджіл, ос, шершнів, мурах, жуків тощо.
Соматичні прояви інсектофобії можуть мати різні вираження:
- страх (розширені зіниці, посилене потовиділення, блідість або гіперемія шкіри обличчя, м’язовий гіпертонус, психомоторне збудження);
- панічні атаки про контактах з комахами;
- іраціональні дії, до яких людина вдається, аби убезпечити себе від контакту з комахами (обприскування отрутою приміщень та власного тіла, носіння «захисного» одягу тощо).
Втім, владнати інцидент вдалося досить швидко: я взяв комаху в руки, і Леся заспокоїлася. А коли через декілька хвилин запропонував випустити жука на волю – вона вже протестувала! Ми дійшли консенсусу: Бетсі (так ми назвали гостю) поживе у нас до вечора. І весь цей час вона повзала по руках страшенно задоволеної Лесі. А після розлуки з комахою маленька людина навіть пустила сльозу…
У серпні 2017 року сталася подія просто сенсаційна. Однієї погожої днини я виявив на шторі дивне створіння яскраво-зеленого відтінку – яке виявилося самцем богомола. Ми з Лесею дали йому ім’я «Спайк», що в перекладі з англійської – «шип», «загострений стрижень». Слід сказати, що 2015 року я упіймав самицю богомола на дачній ділянці, і таким чином уперше в житті (!) побачив цю рідкісну комаху у природному середовищі. Спайк став моєю другою зустріччю з Mantis religiosa (богомолом звичайним) – але цього разу рандеву відбулося прямо посеред міста.
Оскільки богомола першим помітив я, реакція Лесі була набагато спокійнішою, ніж при зустрічі з Бетсі. Незвичайна комаха, яку часто називають «інопланетянином» – викликала у неї жвавий інтерес. У ті хвилини, коли я фотографував Спайка, Леся крутилася поряд, ховалася за мою спину, протягувала до комахи долоні – і одразу ж забирала їх назад з радісним вереском. Коли Спайк задля ефектного фото приймав загрозливі пози, Леся боязко відбігала на декілька кроків, але швидко поверталася. Ми вирішили залишити богомола у нас до ранку. Посадили його у скляну банку зі спеціальною кришкою, в якій зроблено декілька отворів для вентиляції. Але чи виживе він до ранку у банці? Задля цього істоті треба створити умови, наближені до природних. І ми понесли Спайка на вулицю.
Серед дітлахів двору богомол викликав справжній фурор: як і Леся, вони бачили його вперше у житті. Я нарвав рослин різних видів – такої довжини, щоб стебла стояли у банці вертикально. Спайк одразу видерся на траву і… візуально зник. Повністю злився із зеленим оточенням. «Може, він хоче їсти?» – турботливо перепитав один з хлопчаків. Богомол у природі – агресивний хижак-ненажера. Ми упіймали коника-стрибунця, сумно зітхнули і вкинули його у банку. Спайк, судячи з усього, був ситим, бо не виявив до коника жодного інтересу. Зазвичай голодний богомол, помітивши жертву, сидить у засідці, а потім раптово атакує, хапаючи її передніми кінцівками. Здобич він утримує за допомогою гострих зубців на лапках, відкушує їй голову і починає трапезу… Але нашому конику пощастило, і вранці ми його, цілого та неушкодженого, випустили на волю. Разом зі Спайком.
Богомоли – найближчі родичі тарганів. Їхні предки з’явилися на світ сотні мільйонів років тому – ще у карбоновому періоді, який часто називають «царством комах». Станом на сьогодні виявлено і описано близько 2 400 видів богомолів, що належать до 15 родин. Вони живуть на всіх континентах, окрім Антарктиди. На території України є лише 7 видів цих комах, більшість з яких зустрічаються лише у південних степових областях. Тим не менш, і в північних областях можна побачити звичайного зеленого богомола – за умови, якщо вам незвичайно пощастить, бо шанси зустріти їх у природі, повторимо ще раз, дуже малі. Богомоли здобули популярність серед людей – перш за все через те, що самиці мають звичку поїдати самців одразу після спарювання. Така особливість репродуктивної поведінки стала темою для численних анекдотів, коміксів та «фотожаб» в Інтернеті, наприклад: «Молодець, баба – покохала, вбила і забула!» Дехто згадав, що легендарна Клеопатра також мала звичку вбивати партнерів після ночі кохання – чим не самиця богомола?..
Богомол отримав свою назву через характерні рухи головою та передніми кінцівками, що нагадують молитву. Втім, не всі європейські культури прихильні до цих комах. Наприклад, в Іспанії до богомола ставляться без особливої побожності і називають не інакше, як «сaballito del Diablo» – «коник Диявола». У Китаї богомолів вважають хоробрими воїнами, тому на честь богомола названо один зі стилів бойового кунг-фу. А у США в одному з фільмів вивели демонізований образ 65-метрового (!!!) богомола, який намагається знищити людство…
Отже: що робити, якщо у вашу оселю випадково залетів богомол?
- Перш за все – не вбивайте! Богомол не є отруйною комахою і не становить жодної загрози для людини, попри свою неоднозначну зовнішність. Богомол відчайдушно хоробрий і може напасти на ваш палець, якщо ви його дуже роздратуєте. Максимальна шкода, яку він може заподіяти – легенько вколоти шипами передніх кінцівок. Якщо говорити відверто, бджола – й та більш небезпечна, ніж богомол.
- Не панікуйте, поводьтеся спокійно! До вас завітала у гості рідкісна істота, яку ви не часто зможете побачити у природі. Сфотографуйте богомола на пам’ять, якщо маєте бажання, або зніміть відео!
- Якщо у вас є діти – це гарна нагода провести для них практичний урок зоології, підтримати їхній інтерес до дикої природи. Але не дозволяйте дітям знущатися над комахою або вбивати її!
- Як стверджують зоологи, серед богомолів виду Mantis religiosa літають лише самці. Самиці, хоч і мають крила, проте занадто важкі для польотів та подорожей поверхами житлових будинків. Богомоли живуть в середньому близько двох місяців. Самиці доживають до початку жовтня; самці, як правило, гинуть у вересні. Проявіть біологічне милосердя і відпустіть на волю самця богомола! Для якого кожен день життя – як для людини рік…
Тарас СТРІЛЬЧИК
Раніше ми писали про ще один цікавий лайфхак, яким можна скористатися при не дуже приємних життєвих подіях, а саме – Що робити, якщо Вашу оселю затоплено?
Будьте першим, хто прокоментував "#Лайфхак: що робити, якщо у вашу оселю залетів богомол?"