День Шевченка у Бердичеві: молодь не прийшла на урочисту ходу

Найбільше, що мене шокувало – це відсутність молоді під час ходи пам’яті. 9 березня було оголошено вихідним, це давало надію на більшу кількість людей. А ні, не спрацювало: юним городянам просто ліньки. Вони не хочуть пам’ятати історію та шанувати культуру. Все тільки «для галочки»…

Тарас Шевченко для кожного українця залишається сталевим монументом боротьби за українську мову та літературу. Він пройшов десяток років царських казарм-тюрем, йому забороняли писати й малювати. Але він залишив по собі неоціненний спадок, ставши безсмертним генієм українського народу. Пам’ятники великому Кобзареві є у кожному місті України, і щороку 9 березня, у його день народження, вдячні нащадки приходять, щоб вклонитися йому та вшанувати його світлу пам’ять.

На честь 204-ї річниці від дня народження Тараса Григоровича Шевченка у Бердичеві організували годину пам’яті «Шевченко: у житті, у творчості, у спогадах».

По закінченню заходу, який пройшов у молодіжному центрі «М-Формація», депутатським корпусом, освітянами, представниками міської влади та громадськості було організовано пішу ходу, яка завершилася церемонією покладання квітів до пам’ятника поету. І, що характерно, жодного представника молоді під час ходи не було помічено. Дівчатка і хлопчики у вишиванках її просто проігнорували…

Через декілька годин в YouTube з’явився репортаж про відзначення дня пам’яті Т. Шевченка у Житомирі – з помпезністю, величезною кількістю людей, молодіжних організацій, з десятками українських прапорів. І згадав Бердичів. Ніби два різних світи.

У Бердичеві йшли офіційні особи, «мовники» зі шкіл. Молодь, як я вже казав, кудись випарувалась. «Світська держава» не означає, що представників релігійних громад не треба запрошувати на урочистий молебень. Але їх присутності не відчувалося. Все пройшло формально, ніби «для галочки» у журналі виконаних робіт.

Юрій МЕЛЬНИК